Нестяма
Паперова книга | Код товару 803011
Yakaboo 4/5
Автор
Богдан Жолдак
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)

Усе про книжку Нестяма

Богдана Жолдака сміливо можна назвати найвеселішим прозаїком сучасної української літератури - блискучий оповідач, неперевершений відтворювач живої народної говірки з її дивовижною фонетикою і суржиком, за що письменника часто критикували ортодоксальні прихильники чистої літературної мови. Ще він - розкішний майстер побрехеньок: історіям Жолдака про Гітлера чи Сталіна віриш беззастережно попри цілковите розуміння їхньої абсурдності, а прочитавши фразу «Повний курс органевтики для технікумів та вищої школи», негайно берешся шукати в інтернеті, що ж це за наука така, і, звісно ж, жодних пояснень не знаходиш, бо то чистісінька вигадка.

Ця проза така кінематографічна, що здається, її персонажів знаєш особисто багато-багато років і до кожного з них, попри їхню недолугість, а часто й відверту пришелепкуватість, переймаєшся симпатією.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Богдан Жолдак
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Рецензії
  •  
    Нестямні емоції
    Мала за щастя прочитати кілька попередніх книжок Богдана Жолдака, тому було приємно дізнатися, що перед смертю він устиг видати ще одну книжку, до того ж короткої прози – як я люблю.
    Однак прочитання книжки ознаменувалося не настільки радісними емоціями. Подекуди мені хотілося знайти редакторку і добряче лупашити об землю. І якщо помилки спостерігалися в усіх оповіданнях, то одне, упевнена, було геть не редаговане, тож виникало невгомонне бажання покинути книжку і забути цей кошмар. Але я вчасно взяла себе в руки і дала їй другий шанс. На диво, після оповідання «Для протоколу», таких кричущих помилок в інших творах не виявилося, і я заспокоїлася і дочитала книжку до кінця. І останній твір – повість – наскільки був чудовий, що просто не хотілося, щоб книжка завершувалася. До того ж, я величезний прихильник абсурдизму, а повість «Забуваючи санскрит» – якнайкращий його вияв.
    Сюжети оповідань Жолдака досить незамислуваті, але він дуже оригінально їх подає. Наприклад, в одному оповіданні описує, як чоловік зрадив свою дружину і як боїться повертатися додому, бо передбачає обов’язкову зустріч із тещею. Можливо, чоловіки інакше б читали цей твір, а мені було неймовірно смішно уявляти, як колінця підкошуються у головного героя-оповідача, як пульс підскакує, і на скронях цибенить піт на скронях. Весь твір спостерігалася така напруга, що те, що твір завершується саме моментом, що герой повертається додому із зустрічі з коханкою і його зустрічає саме теща, сприймається як певний катарсис, про співчуття негіднику немає й мови. Жолдак описує і феміністичні приколи, і лесбіянок, і актора театру і його хтиву шанувальницю, і ексгібіціоністів, ще є кілька оповідань, які я б охарактеризувала альтернативною історією. У Жодлака спостерігається неймовірний запас іронії, пустощів, від чого тексти видаються легкими і вільно читаються. Щоправда, твори з альтернативною історією мені не дуже сподобалися. Можливо, тому, що він описував життєві будні Гітлера, а це ж тиран, і мені видається, що гумор тут недоречний. Тобто, припустимо, добре, що ти описуєш тирана, як дибіла, але цей тиран знищив мільйони людей, і тут уже не посмієшся. Це проблема – те, що ми дозволили такій людині зайняти важливий пост – нас усіх, і навіть одна смерть у цьому контексті уже не дозволяє нам говорити про це із гумором.
    Зате у творах Жолдака багато просто таки крилатих висловів, які, як я розумію, він сам і придумав: «ти до нього говори, а він сере догори», «Хто ж про це міг знать, що цариця, жона Миколи ІІ, була за національністю не патріотка?», «І от наші бачуть, що бачити їм тут нічого», «"Можу", – твердо сказав я. Сказав і помер», «– Адольф щось пронюхав? – насторожила вульву», «генікологічне древо», «за системою Сталінславського», «Од слова "особа" Володя особистішає». Висловів, які я навіть окремо виписала (не полінувалася ж!), насправді на кілька сторінок. Ще особливо сподобалося, що він використовує абсурдистські прийоми, наприклад: «глазки в неї такі умнінькі, хоч і карого кольору», «студент Валентин, звісно, лише студент, має підозри про тих, хто теж підозрює одне одного», «чоловік неквапом стоїть у коридорі, тому його звуть Володимиром», «з’являється Анатолій, бо він іде до ванни». Проте загалом осад від нередагованості тексту залишився, від оцих: «атака захлинулИся», «пртахоферму» і тому подібних. А взагалі прочитання книжки викликало дуже неоднозначні почуття. Втім, Богдан Жолдак – один із моїх улюблених авторів, і я вибачаю (але не забуваю!) це)))



Купити - Нестяма
Нестяма
100 грн
Є в наявності
 

Рецензії Нестяма

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Нестямні емоції
    Мала за щастя прочитати кілька попередніх книжок Богдана Жолдака, тому було приємно дізнатися, що перед смертю він устиг видати ще одну книжку, до того ж короткої прози – як я люблю.
    Однак прочитання книжки ознаменувалося не настільки радісними емоціями. Подекуди мені хотілося знайти редакторку і добряче лупашити об землю. І якщо помилки спостерігалися в усіх оповіданнях, то одне, упевнена, було геть не редаговане, тож виникало невгомонне бажання покинути книжку і забути цей кошмар. Але я вчасно взяла себе в руки і дала їй другий шанс. На диво, після оповідання «Для протоколу», таких кричущих помилок в інших творах не виявилося, і я заспокоїлася і дочитала книжку до кінця. І останній твір – повість – наскільки був чудовий, що просто не хотілося, щоб книжка завершувалася. До того ж, я величезний прихильник абсурдизму, а повість «Забуваючи санскрит» – якнайкращий його вияв.
    Сюжети оповідань Жолдака досить незамислуваті, але він дуже оригінально їх подає. Наприклад, в одному оповіданні описує, як чоловік зрадив свою дружину і як боїться повертатися додому, бо передбачає обов’язкову зустріч із тещею. Можливо, чоловіки інакше б читали цей твір, а мені було неймовірно смішно уявляти, як колінця підкошуються у головного героя-оповідача, як пульс підскакує, і на скронях цибенить піт на скронях. Весь твір спостерігалася така напруга, що те, що твір завершується саме моментом, що герой повертається додому із зустрічі з коханкою і його зустрічає саме теща, сприймається як певний катарсис, про співчуття негіднику немає й мови. Жолдак описує і феміністичні приколи, і лесбіянок, і актора театру і його хтиву шанувальницю, і ексгібіціоністів, ще є кілька оповідань, які я б охарактеризувала альтернативною історією. У Жодлака спостерігається неймовірний запас іронії, пустощів, від чого тексти видаються легкими і вільно читаються. Щоправда, твори з альтернативною історією мені не дуже сподобалися. Можливо, тому, що він описував життєві будні Гітлера, а це ж тиран, і мені видається, що гумор тут недоречний. Тобто, припустимо, добре, що ти описуєш тирана, як дибіла, але цей тиран знищив мільйони людей, і тут уже не посмієшся. Це проблема – те, що ми дозволили такій людині зайняти важливий пост – нас усіх, і навіть одна смерть у цьому контексті уже не дозволяє нам говорити про це із гумором.
    Зате у творах Жолдака багато просто таки крилатих висловів, які, як я розумію, він сам і придумав: «ти до нього говори, а він сере догори», «Хто ж про це міг знать, що цариця, жона Миколи ІІ, була за національністю не патріотка?», «І от наші бачуть, що бачити їм тут нічого», «"Можу", – твердо сказав я. Сказав і помер», «– Адольф щось пронюхав? – насторожила вульву», «генікологічне древо», «за системою Сталінславського», «Од слова "особа" Володя особистішає». Висловів, які я навіть окремо виписала (не полінувалася ж!), насправді на кілька сторінок. Ще особливо сподобалося, що він використовує абсурдистські прийоми, наприклад: «глазки в неї такі умнінькі, хоч і карого кольору», «студент Валентин, звісно, лише студент, має підозри про тих, хто теж підозрює одне одного», «чоловік неквапом стоїть у коридорі, тому його звуть Володимиром», «з’являється Анатолій, бо він іде до ванни». Проте загалом осад від нередагованості тексту залишився, від оцих: «атака захлинулИся», «пртахоферму» і тому подібних. А взагалі прочитання книжки викликало дуже неоднозначні почуття. Втім, Богдан Жолдак – один із моїх улюблених авторів, і я вибачаю (але не забуваю!) це)))



 
Характеристики Нестяма
Автор
Богдан Жолдак
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
SerifTypeface
Тираж
1500
ISBN
978-617-679-384-7
Вага
350 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література