Книга "Неприродні випадки. Нотатки судмедексперта в 34 розтинах" Ричарда Шеперда розповість про важкий шлях становлення особистості судмедексперта як фахівця - від внутрішнього усвідомлення свого призначення до нелегкого, кропіткого і тривалого шляху професійної самореалізації та самоактуалізації. *Судмедексперт у цій книзі розкривається автором як особистість, яка не просто встановлює причини смерті, маючи неймовірно великий об'єм медичних та навіть криміналістичних знань, але і як людина, професійний висновок якої впливає на життя всіх осіб, причетних до померлого, а саме родичів і обвинувачених (у випадку вбивства). *З досвіду, це не перша книга, у якій паталогоанатоми наділені вираженими емпатійними якостями до своїх пацієнтів, хоча, особисто для мене, є взірцеві автобіографічні історії про хірургів і трансплантологів (наприклад, Генрі Марш, Пол Каланіті, Дж. Д. Мезріч). *Наскрізна думка всієї книги Р. Шеперда полягає у тому, як важливо за професійною холоднокровністю не втрачати людяності під час ретельної аутопсії (посмертного розтину), виявляти повагу до померлого, не дозволяти жартів у його бік. *При цьому автор переконливо зауважує, що емоціям не місце у прозекторській, тож важлива виправдана і необхідна навичка судового паталогоанатома - відсутність моральної відрази, тобто відгородження від вчинків померлого, якщо це серійний вбивця, бо ж кожне тіло вимагає багато уваги і турботи при дослідженні.... *Читача на початку може збити з пантелику назва розділів : "Розтин 1/ 2/ 3...", хоч насправді перші кілька десятків сторінок - це історія про дитинство, дім, матір, непрості стосунки з батьком, перше знайомство з книгою про розтини, які заполонили свідомість автора і ще в 13 років вплинули на його професійне самовизначення. Тобто перші "Розтини.." - це ніби сповідь автора про себе. *Примітно, що історія не обмежується лише фактичною інформацією про будні судмедексперта, специфіки підвищення його кваліфікації та отримання спеціалізації - ножові поранення. *Акцентовано також увагу на тому, як професія позначається на особистому житті, сімейному та подружньому щасті. Може здатися, що таким речам не місце у подібних професіях, але наприкінці стає зрозуміло, що саме завдяки родині і стають можливими будь-які звершення: її значення початку не помітне, але значне. *Вважаю, окремо заслуговує уваги та частина книги, де описано, як сумнів/суб'єктивне припущення колег щодо неправильного судово-медичного висновку можуть поставити кілька десятків практики і досвіду на межу повного знецінення, втрати ліцензії і забуття, а самого судмедексперта змусити переживати ПТСР. ☀️Однак автор називає себе щасливою людиною, бо ж присвятив себе професії, яка захопила його відразу ж, коли дізнався про її існування.