Викривально-сатирична повість „Неоднаковими стежками” вважається маловідомим твором Івана Нечуя-Левицького. Але від того вона не перестає бути показовою і дуже цікавою для прочитання. У ній автор безжально засуджує найпоширеніші людські якості – корисливість, брехливість і підступність. Заможні селянки, що вважають себе представниками дворянського роду, постають перед нами вбраними у шовк та оксамит, але вбогими духовно. Вони радіють обновам та модним меблям, вірять брехні і не вважають на справжні людські цінності. Автор висміює ці риси людського характеру, але цей сміх – сміх крізь сльози.