Електронна книга Не заважай мені рятувати світ
Код товару: 1200537
Опис книги
Характеристики
Відгуки
Марина Єщенко
21 березня 2021 р
І ніхто не завадить))))
Класика жанру: я шукаю коротку прозу, її не так важко знайти, бо ж видавці намагаються оминати її десятою дорогою, врешті мені дають цю книжку, я навіть не читаю анотацію, бо рада, що знайшла омріяні оповідання. І ось минає півроку, я читаю і не можу не визнати, що вона перевершила мої очікування. Адже з короткою прозою інакше бути й не могло.
Хоч у книжці й зазначено, що це оповідання, та все ж я б сказала, що ці твори на межі між оповіданнями й новелами. Особливістю новел є несподіваність фіналу, в той час як для оповідань характерний спокійний розвиток сюжету. У текстах цієї книжки досить унормований сюжет, проте подекуди досить несподівані фінали, що мені як любителю новелістики неабияк припало до душі. Особливо сподобалося, що в багатьох оповіданнях спостерігається парадоксальний розвиток подій. Наприклад, у оповіданні «Не заважай мені рятувати світ» головний герой виявляє у барі нотатки невідомого чоловіка. Прочитавши їх, дізнається, що чоловік у них звертається до Стефанії. Оскільки його дружину так само звуть і у неї рідкісне ім’я, то вирішує будь-що знайти власника нотаток і поговорити з ним. Зустрівшись із ним, виявляє, що чоловіка звуть, як і його, – Михайло, і сина теж так само, як і його сина, – Роман. Сподобався вислів із оповідання: «Михайло спересердя закрив зошит й відкрив файл із заголовком "Роман". Стукнули двері, на порозі з'явився Ромчик, в якого було пів години на обід». Тобто, з одного боку, можливо персонаж Михайло, який навіть на роботі перейшов на пів ставки, щоб мати змогу написати роман, перебуває у певному світі галюцинацій (позаяк не може знайти музу, однак постійно знаходить випивку у барі, а відтак і нотатки). З іншого боку, оповідь дуже химерна і на межі реальності. Тобто віриш автору щодо кожної деталі, бо все правдоподібно і детально, і водночас не віриш узагалі у весь сюжет.
Протягом прочитання останнього оповідання, яке має назву «Три жінки», я все думала, де третя жінка, бо ж автор описує теперішню дружину Андрія і попередню його дівчину. Однак наприкінці виявляється, що автор зовсім інших жінок порахував, і фінал досить неочікуваний.
Що взагалі сподобалося, що в текстах немає й натяку на пошлість, на якісь неетичні сцени. Інколи складалося враження, що я читаю вибране із класики, тобто найкраще. Бо ця книжка загалом дуже добротна. Рекомендую. Особливо таким, як я, любителям короткої прози.
1
Виникли запитання?
0-800-335-425
Зв'язатися
