Головна героїня Хрусталина має майже все: здоров'я, престижну роботу, коханого чоловіка, подруг, житло,машину,дачу, але для повного щастя їй потрібна дитина. Панічні атаки, невдалі ЕКЗ, табу на розмови про вагітність і дітей, тому що це боляче. Книга написана легко, самоіронічно. У книзі описані важливі теми особистих меж та кордонів. Авторка розкриває нетактовність людей, які лізуть у твоє життя з недоречними питаннями. Людям треба вчитись поважати особистий простір один одного. Книга читається на одному диханні і кожна жінка пізнає себе у Хрусталині. Раджу усім прочитати.

Я дуже рада, що ця книга потрапила мені до рук. В ній піднята тема, про яку одночасно прийнято мовчати і весь час запитувати. Тому її варто прочитати тим, хто мовчки носить в собі біль і тим, хто лізе з питаннями про "коли дітки?" і порадами "не думай про це і все вийде". Книга сприймається легко, наче близька подруга виливає тобі душу, адже автор описувала власний досвід. Так і читаєш - інколи з гумором, інколи зі сльозами на очах. Мені дуже цінно, що авторка поділилася саме таким досвідом "не вагітності", адже зазвичай навкруги ми бачимо тільки картинки "ідеальних" вагітностей та "ідеальних сімей з дітьми". Книгу не прочитала, а проковтнула! Раджу всім її, як з боку корисного, так і просто як цікаве читання. Вже з нетерпінням чекаю, коли почну читати другу частину "Мам".

Феномен книги "не вагітна" у тому, що вона про тему, яка не стосується більшості жінок та чоловіків, але на мою думку вона про те, з чим стикається більшість людей. Про неможливість мати те чого дуже хочеш. Навіть не так, про можливість мати те чого хочеш, але в інший спосіб ніж ти планував усе своє життя. Книга проймає, вчить без долі моралізаторства. В ній не стається чуда, до якого ми звикли. Коли просто бажання і неймовірних зусиль достатньо. Коли боротьби достатньо. Коли просто вірити достатньо. Коли я читала книгу "не вагітна", то розуміла, що вона і про мене теж. Про мене, не дивлячись на те, що тема непліддя мене не стосується. Але мені знайоме відчуття, коли реальність накладає на мої мрії обмеження. Реальність ніби пережовує тебе, і приводить в точку де відчуваєш абсолютне власне безсилля, власну безпорадність. І феномен цієї книги в тому, що Каріна показує нам, що навіть з цим можна впоратися. Прийняти, пережити і мати свою маленьку мрію, не дивлячись на світ навколо. Світ в якому видається немає місця для твоїх мрій і для тебе. Світ в якому близькі люди, часом, виявляються тими, хто може завдавати найболючіших ран. А потім виявити, що ці рани вони завдають від незнання та нерозуміння. Від того, що ми вчасно не сказали, як нам боляче. І з цим теж можна впоратися. Книжка дає надію, що все ж таки, в підсумку, для кожного в цьому світі знайдеться місце для наших мрій. Навіть не дивлячись на те, що нам доведеться здолати довгий шлях, і визнати, що іноді вони реалізуються зовсім не так як ми планували. Дякую, Каріна.