«Нана» — це дев’ята частина двадцятитомної саги «Руґон-Маккари», котру Еміль Золя бачив як «природну історію однієї родини за Другої імперії». Під легкою грайливою назвою великий письменник-натураліст сховав шокуюче реалістичні описи сексуальної експлуатації та об’єктивації, розпусти і збочень, які ховаються за пишним фасадом Парижа — світової столиці високої культур й розкошів. Народжена в сім’ї спадкових алкоголіків, красуня Нана у вісімнадцять років стає найдорожчою у світі повією, розорює старовинні родини, заводи й банки і за три роки помирає від віспи, немовби гниючи заживо від усієї отрути, накопиченої в суспільстві.