Книга 1. На Західному фронті без змін

Роман «На Західному фронті без змін» Еріха Марії Ремарка вперше був опублікований 1929 року. І дуже швидко здобув всесвітнє визнання. Письменник у Першу світову війну потрапив на фронт і не з чуток знає про всі жахи, описувані в романі.

Це історія Пауля Боймера і його товаришів, у яких відібрали життя й відправили в окопи. На багато років їхньою роботою стало вбивати. Одне з відкриттів героя книги: я завжди думав, що все проти війни, поки не дізнався, що є ті, які за неї, особливо ті, кому не треба на неї йти.

Ремарк настільки красномовно описує події, що читач відчуває, як свистить шрапнель і рвуться снаряди, чує стогін солдатів, які гинутьт. Автор розповідає про життя солдата на фронті й вдома, його думки, страхи й почуття. Трагічні сцени чергуються з кумедними ситуаціями і це дає реальну картину життя солдатів у воєнний час.

Читач дізнається, що ці молоді люди відчули в той час. Він ловить себе на тому, що стоячи біля ліжка товариша, який помирає, у нього могли з'являтися думки про чудесні англійські черевики, які пропадуть, коли друга не стане.

Ця книга про хлопчиків, які так і не стали чоловіками. Вони випали з нормального життя. А після крові, жаху, несправедливості й безглуздості побаченого ці молоді люди навряд чи зможуть повернутися до нормального життя. Війна спотворила їх і фізично і морально. Це чітко простежується в романі.

Нікого книга не залишила байдужим. Наводимо відгуки про книгу «На Західному фронті без змін», які найчастіше трапляються: бере за живе; не відірватися; змінила думку про війну; за безумства політиків платять жахливу ціну цілі покоління людей; війна огидна, безглузда й неприпустима.

Книга 2. В сталевих грозах

Найвідоміша книга Ернста Юнґера В сталевих грозах («In Stahlge-wittern»), яка має підзаголовок Зі щоденника командира ударної групи, була вперше опублікована 1920 р. коштом автора й упродовж кількох років стала бестселером. Це, можливо, найдокладніша, найправдивіша, найважливіша книга про Першу світову війну. Форма щоденника виявилася при цьому адекватним засобом передачі фронтових вражень: регулярні й точні, хоча й фрагментарні нотатки утворюють врешті-решт багатоманітну й вражаючу воєнну мозаїку, яка не могла б бути переконливішою.

Книга Юнґера В сталевих грозах передує найзнаменитішому німецькому антивоєнному творові, романові Еріха Марії Ремарка На Західному фронті без змін (1928/29). Для його автора ця книга була взірцем, і в опублікованій 1928 року статті він хвалив її за те, що вона показувала воєнний досвід «без усякого пафосу» і з «належною об’єктивністю»: «точно, серйозно, сильно й з наростаючою напругою, аж поки в ній і справді не знайшло свого вираження суворе обличчя війни, жахіття матеріальної битви й незмірна, всепоглинаюча сила віталізму серця». Сьогодні Ремарк сформулював би це, очевидно, інакше; але те, що він тоді висловив, лишається незмінним і сьогодні: проникливе й нещадне, водночас сповнене страждань і фривольне, так само шокуюче, як і вражаюче зображення війни слід визнати письменницьким досягненням і документацією епохальної диспозиції та досвіду, навіть якщо до війни ставитися з відразою.