Цій книжці закидали, що в ній немає «справжніх героїв». Так, хлопець, від імені якого ведеться розповідь, – не активіст, не представник патріотично налаштованої інтелігенції, не прославлений діяч. Звичайний хлопець із міста, яке називають провінційним. На фронт потрапив випадково, бо не було «ким дірку заткнути». І разом із 12-ма такими самими «випадковими» на війні людьми на крайньому блокпосту, лицем до лиця з ворогом, знайшов себе. Тому що це був 2014-й рік, коли саме отакі хлопці з перших хвиль мобілізації, ненавчені, роздягнені й «нікому не потрібні», стали проти ординської навали зі сходу. Комусь ця гірка правда не сподобається, але це правда. На цій війні було багато героїзму, але таких непомітних і, на жаль, не шанованих ніким солдатів не можна забувати. Вони були першими.