Якби мене спитали, яку книгу я вважаю бездоганною з літературної точки зору, я б назвала "Моє ім"я - Червоний" Орхана Памука. Чому? Тому що це дійсно так. По-перше, форма подачі інформації. Перед нами розділи, описані від першої особи. Цікаво, що оповідачами є не лише люди, але й неістоти - монета, дерево, малюнки. Також оповідачем є мрець, що надзвичайно урізноманітнює оповідь. Плюс один із художників (він же вбивця) оповідає свою історію й від імені вбивці, і від імені художника. По-друге, книга не переобтяжена зайвими емоціями, моралізаторством та думками автора - перед нами дія, про яку хтось розповідає. По-третє, обсяг тексту є не надмірним, тобто форма і зміст ідеально співіснують. Що стосується змісту, то перед нами захоплива історія-детектив про протистояння Сходу і Заходу, традиції і нового в живописі. Цей роман мене надзвичайно захопив, на відміну від інших творів турецького письменника ("Дим тиші", "Сніг", "Нове життя") читати "Моє ім"я - Червоний" можна й по 100 сторінок на добу, адже оповідь ніби лине природним чином. Раджу цю книгу всім шанувальникам історії мистецтва та справжнім поціновувачам якісної літератури.