Музей покинутих секретів
Паперова книга | Код товару 626974
Yakaboo 5/5
Автор
Оксана Забужко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
2009
Кількість сторінок
832
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~145х205 мм)

Усе про книжку Музей покинутих секретів

Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури.

Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Оксана Забужко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
2009
Кількість сторінок
832
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~145х205 мм)
Цитата
Своїм "Музеєм покинутих секретів" Оксана Забужко вписала себе й Україну в зачерствіле серце Європи
Матіас Шніцлер
Рецензії
  •  
    Важка й важлива книга 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» - один з найзнаковіших творів у сучасній українській літературі. Читаючи цю книгу, розумієш наскільки велику роботу здійснила письменниця, як ретельно вона підготувалась до написання. Певним чином роман можна назвати родинною сагою, адже мова тут йде про три покоління, тому тут цілих три сюжетних розгалуження. Перша лінія – сучасна – розповідає про журналістку Дарину Гощинську, яка намагається встановити зв'язок між минулим і майбутнім та відновити справедливість. Якщо до «Музею покинутих секретів» і можна прискіпатись, то тільки щодо невеликих нелогічностей у цій часовій паралелі. Події в другій сюжетній лінії відбуваються в радянські часи, коли батька Дарини заарештовують через політичні мотиви.

    І нарешті історична лінія – частина твору, яка сподобалась мені найбільше. Власне, слово «сподобалась» тут не зовсім пасує – радше вразила і налякала, настільки сильною вона вийшла у Забужко. Це – історія однієї з груп УПА, де завівся зрадник. Цей приголомшливий роман варто читати всім, хто любить серйозні, важкі й важливі книги.
  •  
    Концентрированная история 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Оксана Забужко – одна из моих любимых украинских авторов. Ее проза, неважно художественная или нонфикшн, всегда интересная, насыщенная и, что очень важно, она вдохновляет интересоваться и узнавать по теме еще больше. Роман «Музей покинутых секретов» - это произведение, которое уже вошло в историю украинской литературы и стало самой настоящей современной классикой. Читая его, ты понимаешь, насколько колоссальную работу проделала писательница, как серьёзно подошла к теме книги, и какой потрясающий результат получила.

    В этом романе две временные параллели – современность (с небольшими флэшбеками в семидесятые годы прошлого столетия) и период Второй мировой войны. И если историческое сюжетное ответвление получилось идеальным, то к современной линии повествование некоторые вопросы все же остались. Но это такие мелочи, если смотреть на этот объемный и фундаментальны роман в общем. Уверена, что прочитать его стоит каждому украинцу и украинке, ведь это – концентрированная история нашей многострадальной страны.
Купити - Музей покинутих секретів
Музей покинутих секретів
220 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Оксана Забужко
Оксана Забужко

Одна з ключових і найбільш відомих особистостей у сучасній українській літературі. Всі книги Оксани Забужко в тій чи іншій мірі зачіпають важливі соціально-політичні питання країни в цілому і життя кожного конкретног

Детальніше

Цитата Музей покинутих секретів

Своїм "Музеєм покинутих секретів" Оксана Забужко вписала себе й Україну в зачерствіле серце Європи
Матіас Шніцлер
 

Рецензії Музей покинутих секретів

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Важка й важлива книга 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» - один з найзнаковіших творів у сучасній українській літературі. Читаючи цю книгу, розумієш наскільки велику роботу здійснила письменниця, як ретельно вона підготувалась до написання. Певним чином роман можна назвати родинною сагою, адже мова тут йде про три покоління, тому тут цілих три сюжетних розгалуження. Перша лінія – сучасна – розповідає про журналістку Дарину Гощинську, яка намагається встановити зв'язок між минулим і майбутнім та відновити справедливість. Якщо до «Музею покинутих секретів» і можна прискіпатись, то тільки щодо невеликих нелогічностей у цій часовій паралелі. Події в другій сюжетній лінії відбуваються в радянські часи, коли батька Дарини заарештовують через політичні мотиви.

    І нарешті історична лінія – частина твору, яка сподобалась мені найбільше. Власне, слово «сподобалась» тут не зовсім пасує – радше вразила і налякала, настільки сильною вона вийшла у Забужко. Це – історія однієї з груп УПА, де завівся зрадник. Цей приголомшливий роман варто читати всім, хто любить серйозні, важкі й важливі книги.
  •  
    Концентрированная история 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Оксана Забужко – одна из моих любимых украинских авторов. Ее проза, неважно художественная или нонфикшн, всегда интересная, насыщенная и, что очень важно, она вдохновляет интересоваться и узнавать по теме еще больше. Роман «Музей покинутых секретов» - это произведение, которое уже вошло в историю украинской литературы и стало самой настоящей современной классикой. Читая его, ты понимаешь, насколько колоссальную работу проделала писательница, как серьёзно подошла к теме книги, и какой потрясающий результат получила.

    В этом романе две временные параллели – современность (с небольшими флэшбеками в семидесятые годы прошлого столетия) и период Второй мировой войны. И если историческое сюжетное ответвление получилось идеальным, то к современной линии повествование некоторые вопросы все же остались. Но это такие мелочи, если смотреть на этот объемный и фундаментальны роман в общем. Уверена, что прочитать его стоит каждому украинцу и украинке, ведь это – концентрированная история нашей многострадальной страны.
  •  
    Монументальна історія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    А у вас є книжки, розмір яких вас лякає? У мене є - це “Музей покинутих секретів” Я більш року ходила колами навколо цієї монументальної цеглини, майже в ритуальному танці))) Аж ось, перебравши легкого чтива, захотілось чогось об'ємного у всіх сенсах.

    Роман має кілька сюжетних ліній, які, як пласти, нашаровуються одна на одну. Перший шар - це історія Адріяна та Дарини початку 2000х років. Далі історія Влади подруги Дарини. Ще нижче історія батька Дарини, який потрапив під локомотив КГБ і нарешті історія предків Адріяна - Гельці та Адріяна старшого, які воювали в УПА. До кінця книги так чи інакше ці розрізнені шматочки сплітаються в один вузол.

    Про емоції. Музей варто читати не заради сюжету, бо повзе він тут зі швидкістю втомленого робочим днем равлика. Роман цінний саме роздумами авторки, чіткими, виваженими і багатогранними, відчувається, що вони відшліфовані до лабораторної точності. Ці думки треба смакувати, дегустувати, як чашку авторської кави.

    Та й штурмом цей роман не візьмеш. 830 сторінок не надто легкого тексту за пару вечорів не прочитаєш, хіба що по діагоналі, але тоді втрачається весь сенс.

    У Забужко є одна феноменальна здатність: попри запаморочливо довгі речення, аж до втрати пульсу і початкової думки, заворожувати текстом. Він настільки об'ємний і настільки атмосферний, що в нього пірнаєш, як в теплий ставок. Але речення і правда довжелееезні.

    Що стосується персонажів. Центральною все ж є пара Дарина-Адріян, їм найбільше приділяється уваги. І мабуть це правильно, бо Забужко пише про те що знає: про неоднозначні 2000, про медійку і її закулісні ігри.
    Дарина мені не сподобалась. Попри зовнішню браваду успішної телеведучої, вона надзвичайно невпевнена в собі, її розривають страхи та сумніви, які змушують шукати або схвалення, або визнання її кращості. Дарина відгороджується від людей щитом зверхньої поблажливості, ніби всі інші трішечки, але гірші за неї. Особливо це видно у ставленні до жінок, які або амеби, що стоять біля плити, або курви, які заробляють на життя досить однозначним способом.

    Що стосується Адріяна, то Забужко втілила в життя образ ідеального принца, який в голові малює кожна жінка від 16 і до глибокої старості. Він люблячий, терплячий, інтелігентний, ідеальний коханець і далі по списку. Словом - няшка він. Єдине мене дратувало, що Дарина його називає Адька і Адюся бббррр.

    Історія художниці Влади і історія батька Дарини швидше створюють бекграунд для історії. Що ж стосується лінії з УПА, то Забужко тут дуже стримана. І я знов думаю, що це правильно, бо з такою вибухонебезпечної темою краще триматись відомої стежки.

    Єдине, що мені реально не сподобалось - роман чорно-білий. Всі позитивні герої патріоти, доблесні, чесні, принципові, говорять виключно українською. Всі негативні підлі, шукають лише власну вигоду, дволикі, без певного бекграунду і, звичайно, говорять російською або ламаним суржиком.

    Словом Музей покинутих секретів - це монументальна праця в якій є історичний роман, добротна сімейна сага, скрупульозно виписана любовна лінія, трошки соціального роману, трішки містики. Тож читайте, якщо вистачить терпіння.)))
  •  
    Сучасна класика
    Думає, ніхто не буде сперечатись з тим, що монументальний роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» вже давно став сучасною українською класикою. Це настільки масштабний твір, що його примірник неодмінно повинен стояти на полиці у кожного. Сюжет роману розгортається паралельно у трьох часових проміжках. Перший – це сучасність й історія журналістки Дарини Гощинської, яка намагається відновити історичну справедливість. Другий – сімдесяті роки минулого сторіччя, описує дитячі роки Дарини і те, як радянська каральна машина проїхалась по родині дівчини. І нарешті період по закінченні Другої Світової війни, коли совєти намагались знищити осередки УПА, які переховувались в криївках. Ця сюжетна лінія зосереджується на жінці-члені УПА та про велику зраду, нитки якої тягнуться більше, аніж на півсторіччя.

    «Музей покинутих секретів» - роман багатогранний. Тут і історія дружби, і зради, і кохання, і людяності, і звірства. Вона – про те, чим все закінчується, і з чого все починається. Книга, яку мусить прочитати кожен.
  •  
    Важливий твір
    Якщо б мене попросили порекомендувати один-єдиний роман зі сучасної української літератури, я би ані секунди не вагався і порекомендував би книгу одного з найважливіших наших авторів, чудової Оксани Забужко «Музей покинутих секретів». Ця авторку часто критикують за її категоричність з майже всіх питань, але особисто мені в ній подобається саме те, що вона не приймає напівтонів і не намагається сприймати як сіре те, що насправді є чорним.

    «Музей покинутих секретів» - це книга з трьома паралельними сюжетами, які пов’язані між собою. Головна героїня книги Дарина Гощинська намагається дізнатись таємницю, якій вже півтора сторіччя. Одночасно розповідається історія її родини за радянських часів. І, нарешті, історична сюжетна паралель – історія однієї криївки. Де завівся зрадник, через якого постраждали всі інші.

    Неймовірний роман, який може буквально розчавити своєю масштабністю, але «Музей покинутих секретів», безумовно, вартий і вашого часу і зусиль. Дуже важливий і вартісний твір, тому рекомендую його і вам.
  •  
    Через цю книгу я не виспалась і потім засинала на роботі
    Видання "Музею покинутих секретів" монументальне, і я розумію, коли мені кажуть, що довго не наважувались почати читати. У самої руки до цієї книги дійшли далеко не одразу після придбання. Але роман не видався мені ані надто складним, ані важким для читання. Навпаки, я швидко подолала його - чим більше читала, тим цікавіше ставало. Останній розділ дочитувала вже вночі, не могла покинути читати, поки не дізналась, чим все закінчується. Не настільки "Музей" великий, як його видали. Так, до своєрідної манери викладу Забужко треба трохи підлаштуватись, але я адаптувалась на перших сторінках - і далі насолоджувалась гарною мовою і яскравими образами.

    У цьому романі переплетені кілька історій. Але "Музей" обертається навколо Дарини - телевізійної журналістки. Її історія розгортається на початку нового тисячоліття. Всі інші історії так чи інакше стосуються її: історія її батька-архітектора, історія її подруги - художниці Влади, історія її коханця Адріяна і його родини, і так далі.

    Мене вразило, наскільки нелінійною, але одночасно зрозумілою є оповідь. Навіть захотілося побачити і почути людину, яка це написала. Зазвичай я можу уявити, хто написав роман: чим ця людина жила, захоплювалась, як мислила, коли будувала сюжет і створювала героїв. Але тут я ніяк не могла уявити собі процес роботи над романом і хід авторської думки, це було для мене, як загадка, як магія. Як у фокус, адже вся "кухня" залишилася для мене таїною.

    "Музей покинутих секретів" - одна з найбільш вражаючих речей, які я читала.
  •  
    Вагома річ
    Книга, яку збирався прочитати 4 роки, і ніяк не міг перескочити перших 3 сторінки, книга, яка справила на мене дуже сильне враження.
    Про що не раз говорили критики, характерною особливістю творчості Забужко є її надзвичайна цілісність. І, як на мене, багатошаровість. Разом з історією журналістки Дарини Гощинської, біля нас проходять три покоління родини її коханого, особисті стосунки, пристрасть, втрачений зв’язок поколінь, народні психотравми і ті їхні наслідки, які ми зараз спокутуємо, але яких ми ще до кінця навіть і не усвідомлюємо (і через які в нас багато проблем).
    Радянська влада, боротьба УПА, секс і скандали, масова попсовизація суспільного простору і людської душі, це все нашаровується, як листя капусти на сюжетну канву, і ти шар за шаром шукаєш ці рівні сприйняття/буття/існування/життя. До якого ти рівня ти доріс – невідомо, але точно зрозуміло, що при нагоді цю книгу треба і можна читати і перечитувати, і відшукувати в ній якісь нові, потаємні, поки що для тебе, сенси.
    Попри характерні для Оксани Стефанівни, самовпевненість і самолюбування, книга звичайно є більш ніж знаковою для всього посткомуністичного періоду держави України і її зобов’язані прочитати всі (ось так – безапеляційно)))))
  •  
    Приголомшлива книга
    «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко - це один з найпотужніших (якщо не найпотужніший) роман сучасної української літератури. Роман, що з часом неодмінно стане справжньою класикою. Це справжня махіна, над якою авторка працювала довго і невтомно (це можна зрозуміти як мінімум зі списку опрацьованої літератури, який подано наприкінці книги). Книга важка – не за манерою оповіді, а через те, про що в ній йдеться. Це – історія нашої країни, починаючи від повоєнних років і майже до Помаранчевої революції.

    В книзі три сюжетні паралелі. Перша має місце на Галичині наприкінці сорокових років минулого століття. Друга – сімдесяті роки. Остання – самий початок двотисячних. Всі вони міцно пов’язані, навіть переплетені між собою. Читати книгу цікаво і страшно, адже жоден вигаданий монстр не може бути страшнішим за тих, що існували насправді. «Музей покинутих секретів» - це книга, яку варто прочитати кожному. Вона неймовірна. А ще – обов’язково спонукає вас до подальших розвідок, до інших книг. Раджу.
  •  
    Музей
    "Я жінка. Я хочу відчувати рух метелика і бачити в тім об'явлення Бога. Бог повсякчас об'являється нам у малих речах - у формі листка, у тонкім кружеві льодку на берегом. У чуді крихітних нігтиків на пальчиках немовляти. Війна замикає на все те людині слух і зір..."

    Для мене книга Оксани Забужко "Музей покинутих секретів" викликала протирічні відчуття. З одного боку цікава історія, незвичайний стиль письма; з іншого боку інколи втрачала ниточку повісті, оскільки речення довгі, роздуми автора накочуються, як снігова куля. Але мова автора настільки гарна, що іноді зачитувалася.
    В романі декілька сюжетних ліній. Мова ведеться від лиця журналістки Дарини та її коханого Андріяна. Дарина намагається зробити фільм про життя родички Олени Довганівни. Тому друга сюжетна лінія - це розповідь про життя під час війни, де Олена (Гелена) та Андріян(від кого ведеться оповідь) були шпигунами.
    Це роман про любов, зраду, гроші, корупцію, дружбу(особливо мене зворушила історія про художницю Владу).
 
Характеристики Музей покинутих секретів
Автор
Оксана Забужко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
2009
Кількість сторінок
832
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~145х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Школьный
Видання
6-е
ISBN
978-617-7286-02-7
Вага
1 000 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Музей покинутих секретів