Це четверта и остання книжка з серії про Мулле Мека, принаймні з тих, що були перекладені українською (всього їх значно більше). Всі чотири поєднує простенький наскрізний сюжет про мандри Мулле та Буффи, і ця книга його логічно завершує. Але за бажанням четверту книгу можна читати і як окрему історію, самодостатню. На початку про головних героїв розкажуть, все, що треба знати, а далі одразу ж поринаємо в основний сюжет: у подробицях дивимось, як майстер будує з нуля будинок. Як і в минулих книжках серії, історію доповнюють чудові "мультяшні" ілюстрації.

Читаємо з сином з віку 3-ьох років, зараз майже 5 і книга заходить з задовленням. Чудові ілюстрації, сюжет повноцінний, зрозумілий дитині. Гарний вибір книги українською мовою, рекомендую.

Що ви робили коли повернувшись з подорожі додому знайшли б свій будинок зруйнованим буревієм? На відмінну від більшості, Мулле Мек потрапивши до такої складної ситуації, не втрачає оптимізму та віри в свої сили. Ба, він навіть знаходить в цьому можливість побудувати будинок своєї мрії. Склавши план роботи, винахідник розпочинає роботу, адже «на носі осінь». Буффа звичайно ж не залишається осторонь і намагається допомогти хазяїну. Не все виходить з першого разу, але друзі швидко вирішують проблеми. І взагалі, стиль книги такий неспішний, без зайвої метушні. І відповідно герої теж вирізняються спокійним, врівноважений характером. Не можливо не згадати про ще одну героїню (чи можливо героя), про яку не написано жодного слова, але яка є невід’ємною частиною цієї історії – маленьку мишку, яка присутня на кожній ілюстрації. Якщо чесно, це моя улюблениця, вона така емоційна, енергійна, постійно в русі. Навіть може здатися що вона як контраст до завжди незворушного Мулле Мека. В Івася, який в свої юні роки, близько знайомий з процесом будівництва будинку, виникали питання щодо доцільності використання старих матраців в ролі утеплювача: «Чому Мулле Мек не використовує мінвату?» та використання грубки, як єдиного елементу опалювальної системи. Але такі технічні моменти я тактично перенесла в татову зону відповідальності. А ще після прочитання Іванко зв’язав собі слова «дошки-балки», які тепер стали нашим сімейним сталим виразом, особливо у ситуаціях коли не можна застосовувати інші слова)