Давно хотів мати невеликий альбом із роботами Альфонса Мухи, і ця книга повністю виправдала очікування. Репродукції яскраві, а крейдований папір добре передає кольори. Приємно мати ще одну книгу Taschen у своїй колекції.

Ця серія альбомів стовпів образотворчого мистецтва від Taschen, яка продається зараз на yakaboo - просто прекрасна; я б хотів, напевно, мати її всю. Що ж до Альфонса Мухи - сповідую особливу любов до цього митця, як одного з патріархів сецесії. Сецесія найбільш вираженою, мабуть, стала все ж у архітектурі (і її, архітектури, із-за монументальності цього виду мистецтва, найбільше до нашого часу й дожило - тому саме її нам простіше зараз споглядати, розуміти і милуватись), але такі майстри, як Муха, формують, фактично, їй чудове продовження - тільки вже здрібнюючи форми мистецтва до компактних, інтер'єрних - таких, як плакати, декорації, художні полотна. Але, попри начебто й явну окремішність живопису/ілюстрації від архітектури - важко уявити роботи Мухи де-небудь ПОЗА сецесійною архітектурою, де-небудь поза цією цілісною естетикою, інтер'єрами і т.д. Сецесія взагалі річ дуже концептуальна - вона потребує, щоб всі - і малі і великі за масштабом - елементи були пов'язані між собою одною вибраною формою, одним стилем. Те, що мистецтво Мухи є мистецтвом зваблювання - дуже вдало зазначено в анотації до цієї книги. Тільки от це зовсім не та спокуса, яка постає перед очима у більшості людей при самій згадці цього слова: масна, пошла, по-грубуватому сексуальна... В Мухи цього всього нема, але, відмовившись повністю від таких, здавалось би, неуникних для людської природи речей, йому вдалося виплекати досконалий еротизм. Яким чином? Просто: основними акцентами, доведеними майстром просто до абсолюту, в Мухи стали гедонізм та естетика, які викорінили найменшу вульгарність і дозволили навіть тодішньому, куди більш релігієцентричному і пуританському людству сприйняти цей новий тренд природньо, на одному подиху. Так само він сприймається й зараз. Сецесійні дівчатка, "малишки ар-нуво" - як мені хочеться їх називати, цей такий знаменальний для сецесії 1900х-1910х років образ - це ода безтурботності, юні, легкості і красі. Вони насамперед ублажають, заспокоюють, зачаровують, потопляють в своїй невинній ідилії - і тільки після цього збуджують. Або й не збуджують взагалі: тут немає "сексу", який є все ж актом, цебто дією - а є лиш чисте, вже готове задоволення, яке не потребує будь-яких дій. Гедонізм. Вочевидь, подібно й до нашого метамодерного часу, тоді була установка і запит в суспільстві естетизувати все до максимуму, шукати і виводити настільки досконалу красу, наскільки взагалі можливо. Зрештою, чого ще очікувати від Прекрасної Епохи? Це її zeitgeist. Надзвичайно цікаво, чим би завершився цей пошук - але цього ми ніколи не взнаємо, адже його перервала Перша Світова Війна, із-за якої мистецтво ар-нуво вже більше ніколи не поверталося, і навіть повноцінно не наслідувалося. Все, що нам залишається - з захватом гортати альбоми, схожі на цей.