У політичних потрясіннях сучасності збувається похмуре ніцшеве пророцтво – щораз у відомий спосіб, і щораз на новий лад. Ресентимент знов і знов «стає творчим і починає породжувати цінності». Революційні перетворення мають на меті побудову нової картини світу, або принаймні подолання старої. Однак саме в такі періоди переоцінки цінностей ризик поширення ресентименту виявляється чи не найбільшим. Здатність ресентименту створювати правдоподібні наративи, змушувати маси дослухатись до його носіїв, викликають до життя молоха політичного популізму. Виявляється, що ресентимент може мати цілі, вимагати перетворення реальності на основі власних систем моралі – агресивних, всепроникних, отруйних. Наслідком є поширення безлічі неґативних явищ, що стали предметом аналізу цієї книжки – мстивості, романтичних ілюзій, нацизму, терору.

Мстивість проявляється у малому, потайки, у щоденних ситуаціях, коли люди залежать один від одного й змушені взаємодіяти. Вона діє, немов тонка отрута, що підриває стосунки та інфікує їх. Людина переживає внутрішнє пригнічення, однак дія ресентименту поширюється й назовні, спрямовуючись на інших. Будь-де, де взаємодіють люди, може виникнути ця отрута, здатна зруйнувати стосунки. Так відбувається у публічній сфері - там, де вирішуються питання співжиття, де мислення та дії людини формують політику.