Mox Nox
Паперова книга | Код товару 859389
Yakaboo 4.5/5
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Ілюстровані історії та казки
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Катя Слонова
Кількість сторінок
120

Усе про книжку Mox Nox

Ця химерна книжка перенесе тебе, читачу, в чорно-білу реальність майбутнього, де над руїнами людської цивілізації ширятимуть дивні рукокрилі істоти і в якій тебе, дорогий читачу, більше може не існувати.

Характеристики
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Ілюстровані історії та казки
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Катя Слонова
Кількість сторінок
120
Рецензії
  •  
    Змішані враження 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    За ідею авторці - "відмінно"! Нестандартно, цікаво й інтригуюче читати казку про життя після Апокаліпсису. Так само незвично мати кажанів головними героями.

    "Відмінно" і для ілюстраторки, Каті Слонової, оформлення книжки, кольори, ілюстрації дуже гармоніюють з настроєм історії, нестандартні, і взагалі - круті!

    Але от за виконання я б поставила Тані Малярчук не більше, ніж "задовільно". З позитивних вражень:
    - прості і цікаві аналогії (асоціація миш-пергачів з однією з українських етнічних груп);
    - засудження расизму і дискримінації;
    - прозорі натяки на неідеальність людського суспільства і загрози, які ми для себе створили.
    Одним словом, дидактичне повідомлення для підлітків і зрозуміле, і розумне.
    З негативних вражень:
    - Тереза, головна героїня - водночас допитлива (не боїться ставити незручні запитання), чесна (говорить те, що думає, але збреше і зрадить друга, щоб врятувати свою сім'ю), благородна (настільки, що переконує суд не карати того, хто вчинив серйозний і страшний злочин), щира і наївна (настільки, що дає себе обдурювати знову і знову, що розповідає секрети лицемірній "подрузі", яка її до того не раз зраджувала, а ще й ця довірливість може стати джерелом проблем для інших);
    - одновимірність інших персонажів: всі її однокласники - жорстокі, байдужі, тупі, не мають власної думки і тягаються як стадо, Тереза - єдина нонконформістка. Чітке "чорне" і "біле": один проти всіх;
    - неприродність деяких ситуацій і вчинків: мені було важко зрозуміти вчинки деяких героїв, іноді вони суперечили самі собі.
    Не наводитиму конкретних прикладів, щоб не спойлити. В будь-якому випадку, це дуже суб'єктивно.

    Так, я справді розбалувана на Астрід Ліндгрен, коли йдеться про дитячу літературу, а вона - винятковий і неперевершений письменницький феномен. Але я не можу сказати, що книжка MOX NOX не варта читання! У ній явно є щось своє і особливе. Не просто так вона, все-таки потрапила в короткий список у номінації "Дитяча книга року ВВС-2018"!
  •  
    Погляд на світ з іншого боку! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Світ навиворіт? Світ догори ногами? Як же правильно охарактеризувати цю книгу? І тільки дочитавши до кінця, я зрозуміла. Погляд на світ з іншого боку! Це як у місяця. Ми звикли бачити його з одного боку, а як він виглядає з іншого - навіть не здогадуємося.
    Я купувала цю книжечку, як дитячу, про кажанів. Та ще й назва сподобалася. Насправді вона читається "Мокс Нокс" і перекладається з латини як "Ніч іде". Ну і незвичайне оформлення зацікавило.
    Я почала читати її разом з дітьми 6 і 8 років, хоча видавництво рекомендує для середнього шкільного віку. Так от, насправді книга зовсім не дитяча! Хоча б підліткова. Початок взагалі досить складний. Я вже було подумувала відкласти її і дочитати пізніше самостійно, але десь із 3-4 розділу читати стало легше і зрозуміліше.
    Спільнота кажанів, вдень сплять, вночі літають. Дорослі створюють пари, хоча деякі розпадаються. Діти ходять до школи, трохи вчаться, трохи розважаються, потроху знущаються над слабшими. Їдять, полюють, вважають себе володарями світу. Вірять у життя після смерті. Мріють потрапити за хребет. Закохуються, проте не вірять у кохання. Дорослі брешуть дітям...
    Нікого не нагадує??? Такий собі людський світ, з єдиним але... У цьому світі все відбувається з іншого боку. Адже дивляться на світ кажани догори ногами. Тобто і кажани, і люди, які до речі, колись існували, бачили одне й теж саме сонце з різних сторін. Щоб краще передати цю різницю, усі малюнки у книзі намальовані так, як їх бачать птеропуси, або ж рукокрилі. Нам же, звичайним руконогим, які не вміли літати і просто ходили по землі, доводиться перевертати книгу на 180 градусів, щоб побачити звичні картини.
    Ця книга доволі химерна. Є у ній і філософія, і психологія, і багато алегорії. Читати було досить незвично, цікаво, деякі моменти були доволі передбачувані, а деякі просто валили з ніг на голову. Однозначно є над чим подумати. Дуже багато фраз я розібрала на цитати. "Mox nox" тримала у напрузі протягом всього читання, і навіть кінець, де врешті-решт з'явилася інформація про руконогих, тобто людей, змусив здивуватися! Книга не відпускає і досі, хоча пройшов уже тиждень після прочитання. Запитань залишилося більше, ніж відповідей. Браво авторці і художниці, що змогли створити ось такий незвичайний світ, світ, де нас уже не існуватиме...
Купити - Mox Nox
Mox Nox

Звичайна ціна: 120 грн

Спеціальна ціна: 96 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Таня Малярчук
Таня Малярчук

Яскравою зіркою на небосхилі сучасної української літератури є Таня Малярчук. Її творчість не тільки зустрічає захоплені відгуки читачів, а й повагу і визнання з боку усталених письменників. Автор ряду книг, деякі з яких стали бестселерами як в Україні, так і за кордоном, Тетяна, сьогодні продовжує радувати не тільки читачів, а й критиків і кінематографістів, забезпечуючи їх їжею для роботи. Свою...

Детальніше

Рецензії Mox Nox

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Змішані враження 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    За ідею авторці - "відмінно"! Нестандартно, цікаво й інтригуюче читати казку про життя після Апокаліпсису. Так само незвично мати кажанів головними героями.

    "Відмінно" і для ілюстраторки, Каті Слонової, оформлення книжки, кольори, ілюстрації дуже гармоніюють з настроєм історії, нестандартні, і взагалі - круті!

    Але от за виконання я б поставила Тані Малярчук не більше, ніж "задовільно". З позитивних вражень:
    - прості і цікаві аналогії (асоціація миш-пергачів з однією з українських етнічних груп);
    - засудження расизму і дискримінації;
    - прозорі натяки на неідеальність людського суспільства і загрози, які ми для себе створили.
    Одним словом, дидактичне повідомлення для підлітків і зрозуміле, і розумне.
    З негативних вражень:
    - Тереза, головна героїня - водночас допитлива (не боїться ставити незручні запитання), чесна (говорить те, що думає, але збреше і зрадить друга, щоб врятувати свою сім'ю), благородна (настільки, що переконує суд не карати того, хто вчинив серйозний і страшний злочин), щира і наївна (настільки, що дає себе обдурювати знову і знову, що розповідає секрети лицемірній "подрузі", яка її до того не раз зраджувала, а ще й ця довірливість може стати джерелом проблем для інших);
    - одновимірність інших персонажів: всі її однокласники - жорстокі, байдужі, тупі, не мають власної думки і тягаються як стадо, Тереза - єдина нонконформістка. Чітке "чорне" і "біле": один проти всіх;
    - неприродність деяких ситуацій і вчинків: мені було важко зрозуміти вчинки деяких героїв, іноді вони суперечили самі собі.
    Не наводитиму конкретних прикладів, щоб не спойлити. В будь-якому випадку, це дуже суб'єктивно.

    Так, я справді розбалувана на Астрід Ліндгрен, коли йдеться про дитячу літературу, а вона - винятковий і неперевершений письменницький феномен. Але я не можу сказати, що книжка MOX NOX не варта читання! У ній явно є щось своє і особливе. Не просто так вона, все-таки потрапила в короткий список у номінації "Дитяча книга року ВВС-2018"!
  •  
    Погляд на світ з іншого боку! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Світ навиворіт? Світ догори ногами? Як же правильно охарактеризувати цю книгу? І тільки дочитавши до кінця, я зрозуміла. Погляд на світ з іншого боку! Це як у місяця. Ми звикли бачити його з одного боку, а як він виглядає з іншого - навіть не здогадуємося.
    Я купувала цю книжечку, як дитячу, про кажанів. Та ще й назва сподобалася. Насправді вона читається "Мокс Нокс" і перекладається з латини як "Ніч іде". Ну і незвичайне оформлення зацікавило.
    Я почала читати її разом з дітьми 6 і 8 років, хоча видавництво рекомендує для середнього шкільного віку. Так от, насправді книга зовсім не дитяча! Хоча б підліткова. Початок взагалі досить складний. Я вже було подумувала відкласти її і дочитати пізніше самостійно, але десь із 3-4 розділу читати стало легше і зрозуміліше.
    Спільнота кажанів, вдень сплять, вночі літають. Дорослі створюють пари, хоча деякі розпадаються. Діти ходять до школи, трохи вчаться, трохи розважаються, потроху знущаються над слабшими. Їдять, полюють, вважають себе володарями світу. Вірять у життя після смерті. Мріють потрапити за хребет. Закохуються, проте не вірять у кохання. Дорослі брешуть дітям...
    Нікого не нагадує??? Такий собі людський світ, з єдиним але... У цьому світі все відбувається з іншого боку. Адже дивляться на світ кажани догори ногами. Тобто і кажани, і люди, які до речі, колись існували, бачили одне й теж саме сонце з різних сторін. Щоб краще передати цю різницю, усі малюнки у книзі намальовані так, як їх бачать птеропуси, або ж рукокрилі. Нам же, звичайним руконогим, які не вміли літати і просто ходили по землі, доводиться перевертати книгу на 180 градусів, щоб побачити звичні картини.
    Ця книга доволі химерна. Є у ній і філософія, і психологія, і багато алегорії. Читати було досить незвично, цікаво, деякі моменти були доволі передбачувані, а деякі просто валили з ніг на голову. Однозначно є над чим подумати. Дуже багато фраз я розібрала на цитати. "Mox nox" тримала у напрузі протягом всього читання, і навіть кінець, де врешті-решт з'явилася інформація про руконогих, тобто людей, змусив здивуватися! Книга не відпускає і досі, хоча пройшов уже тиждень після прочитання. Запитань залишилося більше, ніж відповідей. Браво авторці і художниці, що змогли створити ось такий незвичайний світ, світ, де нас уже не існуватиме...
  •  
    Який він, можливий постапокаліптичний світ?
    ,,Mox nox" -- перший твір для дітей, а саме повість, написаний сучасною українською письменницею Танею Малярчук, яку знають, перш за все, як авторку роману ,,Забуття", котрий став Книгою року за версією ВВС у 2016-му. Назва у перекладі з латинської мови означає щось на кшталт ,,наступає ніч", а поштовхом до написання стали марення письменниці, котрій випало хворіти під час презентаційного туру вищезгаданого роману. Також варто додати, що найпершим помічником, критиком та читачем повісті стала найкраща подруга Тані -- 14-річна племінниця Софія.

    Твір адресований, щонайперше, підлітковій аудиторії і старшим. Він перенесе читача у постапокаліптичний світ, в якому на Землі не залишилося людей... Напівзруйновані залишки будинків населяють птеропуси -- цивілізація кажаноподібних істот, в якої є своя міфологія та звичаї. Зокрема, вони вірять, що після смерті їх чекає рай, який уособлюють манґрові ліси. Та от одна птеропуска на ім'я Тереза поставила під сумнів священні міфи свого роду, а саме той, який говорить, що їхні оселі виникли у результаті , типу, зсувів ґрунтів... Тож вона береться будь-що-будь докопатися до правди, як і віднайти завітні манґрові ліси ще за життя... Фінал повісті залишається відкритим, однак, якщо пильно вдивлятись у супровідні до тексту ілюстрації, плюс, вірячи у Терезу, хочеться думати, що ця птеропуска таки здійснила свою мрію.

    На мою думку, особливою ,,родзинкою" видання є напрочуд вдале, атмосферне художнє оформлення, яке вийшло з-під пензля київської художниці Каті Слонової. Оті бунтівні, непричесані, штрихові мазки, химерна кольорова гама створюють неабияку гармонію з текстом оповіді, читаючи яку задаєшся важливими питаннями. Що чекає людство в майбутньому? Чи зможе воно залишитися на Землі, всупереч екологічним катастрофам та антропогенним лихоліттям? Коли на нашій планеті нарешті заманує мир та демократія? Чи зможе таки людство відвернути від себе дамоклів меч, який само ж тримає над самим собою???
  •  
    Раджу!!!
    Таня Малярчук "Mox Nox"
    Здається, уже так багато варіантів загибелі людства було описано, що ще один нічим особливо й здивувати не міг. А от і зумів. І не просто здивував, а позбавив мови від захоплення.
    Не знаю, як хто, а я от ніколи навіть і близько не уявляла, що колись на Землі (ну добре, в моєму місті) не залишиться нікого, окрім кажанів. Думаю, не багатьом подібна думка взагалі могла б в голову прийти. А Таня Малярчук зуміла ошелешити. До речі, вже не вперше. Усе, що я читала її авторства, було винятковим. Здається, її книги неможливо сплутати більше ні з чиїми.
    Але повернемося до "Mox Nox".
    Організація цивілізації птеропусів дуже нагадує людську. І жодні хиби нашого руконогого суспільства не видно так явно, як в проекції на ось цих кажанів, які залишилися єдиними, хто вижив. Тут Малярчук зуміла підняти чи не найзначніше проблеми існування будь-якої живої організації-історичні міфи та легенди, протистояння між бідними і багатими, ксенофобію, любов, дружбу, повагу, героїзм тощо... І хоча я не геть вдоволена закінченням-відкритим і таки доволі райдужним, та аплодую стоячи автору за чудову книгу. Особлива вдячність і художниці Каті Слоновій за 100% попадання з ілюстраціями, які зуміли передати загальний дух постапокаліпсису "Mox Nox"
  •  
    Дитяче філософське фентезі
    Цей твір-фентезі оповідає про такі далекі часи майбутнього, коли світ ніби то й продовжує своє існування, але в іншому, відмінному від теперішньому вимірі. Цей новий майбутній світ інакший, однак у ньому також є місце внутрішнім вадам, цькуванню, справжній дружбі й пошукам себе.
    У далекому майбутньому на планеті із живих істот залишилися лише рукокрилі, які ведуть нічний спосіб життя і сформували доволі складне суспільство із ієрархією і певними циклами життєдіяльності. У цьому суспільстві, де все відбувається вночі, є ідеали і прагнення, що передаються з покоління в покоління, ретельно зберігаються і вважаються недосяжними. Такими ідеалами і найбільшими мріями стають засохле манго як символ пращурів і манґрові ліси як символ раю. Натомість жоден із рукокрилих не може доторкнутися і випробувати їх. Отже, порівняно із тим, що було за життя людей на Землі, ці рукокрилі повністю змінили свій спосіб життя.
    Тереза, яка живе разом із мамою і тіткою Маріанною, ходить до школи, де вивчає різні науки. Але її допитливий розум не дає спокою вчителям, які не вважають за необхідне докладати зусилля, аби все пояснювати Терезі. Знання в цьому суспільстві є догмою, а вони не підлягає сумніву, їх лише треба запам’ятати. Однак Тереза не відступає і шляхом нескладних мисленнєвих операцій знаходить суперечності у гарно складеному описі історії та нових законів існування рукокрилих. У свою чергу, це призводить до значних непорозумінь Терези із однокласниками, вчителями і, загалом, дорослим населенням. Терезу навіть притягують до суду і назначають покарання, але воно стає лише початком у відкритті істини.
    У творі цікаво й життєво-реально прописані подробиці життя суспільства рукокрилих, їхні правила і заборони. Можна провести багато паралелей із сучасним суспільством, особливо в його ставленні до тих, хто має іншу, відмінну точку зору. Тут діє закон натовпу, а голос одинака важко почути, яким би голосним і розумним він не був. Натомість саме такі цілеспрямовані й наполегливі особистості привносять коливання у стале суспільство, закладаючи підґрунтя майбутніх прогресивних змін, розширюючи світогляд оточуючих, відкриваючи для них нові горизонти, докорінним образом змінюючи спосіб життя. Не завжди результати цих змін можна побачити відразу, як і в цьому творі, коли фінал історії не є насправді визначеною і чіткою розв’язкою, а є початком майбутніх звершень, і читач сам може зробити припущення щодо подальшого розвитку подій.
    Інтригуючим у повісті є той момент, що зовсім не розкривається, чому і як саме на планеті зникли люди. За деякими описами того, що залишилося (будівлі, сади тощо) можна зробити висновок, що на Землі трапилося якесь лихо, через що людський рід припинив своє існування, і були умови лише для виживання рукокрилих. Можна лише здогадуватися, що трапилося, але майбутнє без людини – це неоднозначна тема і непросте випробування для молодого читача (книга розрахована на дітей середнього шкільного віку). Саме в цьому віці дитина намагається активно самореалізуватися і зрозуміти своє місце у Всесвіті, тому опис такого майбутнього, без людського роду, дає поживне підґрунтя для всіляких дитячих фантазій і передбачень (інколи апокаліптичних), але сприяє усвідомленню цінності людського життя й унікальності кожної людини.
    Ця повість – м’яке підліткове фентезі із закладеними глибинними смислами про суть суспільства, особливості його функціонування, специфіку взаємин, важливість залишатися собою у будь-якій ситуації і цінність щирих стосунків та сімейних цінностей.
  •  
    Перевтілення авторки
    Дуже люблю твори Тані Малярчук, тому, коли дізналася про вихід цієї книжки, купила, не задумуючись. Але перші два розділи прочитала дуже важко. Вони були просто-таки ні про що. Моє розчарування не можливо було описати. Навіть було уже думала покинути цю книжку. Та врешті вирішила прочитати до кінця, бо, все ж, прочитала усі попередні, а деякі прочитала й не один раз.
    На моє здивування, далі сюжет вирівнюється, тож читати стає доволі цікаво. Авторка утворює у своїй повісті нереальний світ, у якому живуть птеропуси. За зовнішнім описом й описом їхнього життя зрозуміло, що це різновид кажанів. Також зрозуміло, що живуть вони там, де раніше мешкали люди. Та ніхто нічого не знає про своїх попередників, як виявляється наприкінці – старійшини принципово не поширюють відому інформацію, бо вважають, що люди саме через великі знання й загинули, отже, у такий спосіб вони, птеропуси, намагаються уберегтися від подібного розвитку подій.
    У центрі сюжету головна героїня – молода птеропус Тереза. Вона ще тільки дорослішає, тому прагне багато що зрозуміти. Наприклад, птеропуси не люблять миш-пергачів. Вона ж знайомиться з одним миш-пергачем – Лео – і розуміє, що це хороші створіння. Та дружба з ним їй дорого обходиться. Чи не вперше птеропуси нападають і б’ють до крові свою співмешканку – Терезу. Та завдяки цій жертві у сім’ю повертається батько, про якого Тереза й її мати устигли й забути. Також вона наважується полетіти за гірський хребет, за який ніхто із птеропусів ніколи не літав. Існували легенди, що колись давно хтось із птеропусів літав у Манґрові ліси, однак не повернувся, тож вони не знають, чи там настільки добре, що сміливці залишилися, чи вони загинули по дорозі туди.
    Окрім цікавого сюжету, достоту захопливого, Таня Малярчук насичує повість цікавими деталями. Наприклад, одного з ночовидів називає Фе Дір Сосюра, і він опікується стародавніми мовами й книгами. Це дивне ім’я – алюзія на ім’я мовознавця Фердинана де Сосюра, чиє прізвище перегується з прізвищем поета Володимира Сосюри.
    У повісті багато психологічних моментів. Це і зраджене кохання Терези, і стосунки Терези із миш-пергачем Лео, коли вона відрікається від них, щоб не підставляти свою родину, завдаючи болю цим самому Лео. Описаний устрій життя птеропусів видається зовсім відмінний від життя людей, проте постійно проступають моменти, властиві людям. Це і подружка, «яка ніколи подружкою не була», Ліра, і тримання усього колективу на історії про манго, ке зберігається у скрині, яке, як згодом виявляє Тереза, насправді хтозна чи й існувало, принаймні було відсутнє у скрині. І ще дуже-дуже багато деталей. Тому закрадається думка, що птеропусів очікує, як і їхніх попередників, невтішна загибель. Однак у них є такі розумні й допитливі птеропуси як Тереза, тож віриться, що усе буде добре.
  •  
    Фруктово-похмура антиутопія
    Похмура казка - це могло би бути цікаво. Але, якщо зважати, що цільова аудиторія - молодші підлітки, то книжка важкувата. Оповідь ведеться від першої особи, головної героїні Терези, і це мало би забезпечити легкість сприймання, адже про все, що відбувається, розповідає однолітка читачів. Але, на жаль, ні, не склалося. Ніби і речення невеликі, ніби такої вже заскладної лексики немає, але немає і легкості.
    Атмосфера цікава: темрява, перевернутий догори дриґом світ, постапокаліпсис і яскраві мрії про соковиті екзотичні фрукти. Цікаві імена, особливо у ночевидів. Але сам сюжет на тлі цієї атмосфери млявий. Звичайно, дорослі побачать тут дещо філософське, певні сатиричні натяки на реалії людського світу, але не думаю, що дітей таке дуже потішить. Вони хочуть пригод, а істини мають засвоюватись побіжно. Хоча, не заперечуватиму, є і явна проблематика, яку легко зчитати: розлучення батьків, некомпетентність учителів тощо.
    Хоча фантазія авторки, звичайно, вражає і з текстом можна ознайомитись хоча б заради цього - "скуштувати" щось нове для української літератури. Але улюбленою ця книжка для мене не стала.
 
Характеристики Mox Nox
Автор
Таня Малярчук
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Ілюстровані історії та казки
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Катя Слонова
Кількість сторінок
120
Ілюстрації
Кольорові
Формат
70х90/16 (~175х220 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Крейдований
Шрифт
Constantia
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-501-8
Вага
380 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Mox Nox