Moving Pictures

Террі Пратчетт - майстер у написанні фентезі. Книга "Moving pictures" не стала винятком з правил.

Ми з вами знову відвідаємо Анк-Морпорк, та дізнаємось, що потрібно, щоб зняти справді хороший фільм.

Також ми познайомимось із Віктором Тугельбендом. Він був не надто успішним учнем Незримої Академії, але це не завадило йому стати мегауспішною зіркою кіно та улюбленцем публіки (все ж трохи фітнесу, здоровий спосіб життя, а також природжена безтурботність творять чудеса). Правда його слава триватиме не надто довго. На жаль, якщо занадто відриваєшся від реальності, за цим неодмінно приходить розплата. Головному герою доведеться боротись з жахливими тварюками та переживати карколомні пригоди не тільки на знімальному майданчику.

Але не варто зациклюватись на поганому. Давайте краще насолоджуватися новим успішним бізнесом по створенню картинок, який почав процвітати у Анк-Морпорку. Тим більше, що він виявився дуже дохідним, що погодьтесь, не може не тішити. Приготуйтесь до шаленого кохання, рокових пристрастей, погоні, бійок. Адже це справжній Голлівуд.

Насправді книга мега позитивна. Окрім того вона так круто пройшлася по усіх голлівудських штампах! При цьому зовсім не стала схожою на них та не нагадує безглузду пародію. Моє враження про неї: іронічно та як завжди на висоті. Обов'язково читайте, коли у вас не складається день.

Це десята книжка у величезній серії «Дискосвіт». До 1990-ого року, коли вона вперше побачила світ, Террі Пратчетт уже достатньо розбудував свій абсурдний, неймовірний, вигадливий світ, щоб дозволити собі розпочати там технічний поступ. "Moving Pictures" започаткувала підцикл про індустріальну революцію. "Рухомі картинки" — це, звичайно ж, фільми. Кіно частенько називають вікном до інших світів, а Пратчетт у своєму романі вирішив підійти до такого визначення буквально.

Нашим протагоністом є недовчений чарівник, "вічний студент" Віктор. Хоча він розумний молодий чоловік, проте йому бракує амбіційності — ніколи нічого в житті він особливо не прагнув. Власне, тому йому так подобається бути студентом — він має досить комфортне життя і чимало свободи, але при цьому йому не доводиться сильно напрягатися. Та одного разу його запрошують зніматися у "рухомих картинках" і магія Голі Вуду (так, тут це пишеться окремо) впливає навіть на цього лінькуватого юнака. Це такий собі дискосвітній Кларк Ґейбл — класичний красень із тоненькими вусиками. Його партнеркою на зйомках стає Джинджер — дівчина, яка понад усе прагне стати знаменитістю. До речі, Террі Пратчетт добряче пройшовся по актороцентричності кіно — у нього глядачі знову і знову хочуть бачити лише улюбленців. Але мені у цій книжці найбільше сподобалася інша пара — собаки Ґаспод і Ледді. Ставлення розумного балакучого пса Ґаспода до Ледді — звичайного собаки, який, проте, має блискуче і шовковисте хутро і струнку граційну постать — міняється від цілковитої зневаги до щирої прихильності і за цим було дуже цікаво спостерігати.