Ця частина відчувається зовсім інакше, ніж перша. Якщо спочатку історія лише знайомила з цим загадковим світом, то тут усе стає масштабнішим, небезпечнішим і набагато емоційнішим. У книзі вже немає відчуття простого захопливого відкриття — навпаки, з’являється напруга, ніби герої поступово наближаються до чогось, що може змінити все. Найцікавіше було спостерігати за тим, як змінюються персонажі. Після всього пережитого вони вже не здаються безтурботними дітьми, які просто шукають пригод. У них з’являється більше страхів, сумнівів і відповідальності. Деякі рішення героїв справді змушували нервувати, бо було відчуття, що будь-яка помилка може мати серйозні наслідки. Через це історія читається набагато напруженіше. Дуже сподобалося, як у книзі розкривається тема Атлантиди. Вона тут не виглядає як звичайна казкова легенда — навпаки, авторка створює навколо неї атмосферу чогось стародавнього та забороненого. Поступово відкриваються нові деталі цього світу, і чим більше дізнаєшся, тим сильніше хочеться розібратися у всіх його таємницях. Також у книзі багато моментів, де герої не можуть до кінця довіряти одне одному, приховують свої справжні думки або бояться говорити про важливе. Події розгортаються дуже швидко, відкриваються нові секрети, а деякі моменти реально дивують.