Історія дуже проста. Такий собі холостяк у світі фейрі, де фінал проплачений, адже король Фейрі (він же волога мрія для всіх і вся або королівський сексуальний придурок для Ави) укладає угоду про фіктивний шлюб з Авою (низькородна фейрі-алкоголічка й потаскуха за версією всіх і вся або вигнанка з розбитим серцем і мрією за версією Ави). Наш король має цілих два прокляття на своєму горбу, де для одного потрібна дружина, а для іншого потрібно, щоб до неї не було почуттів. Тому він обираю найменш пригожу на свій погляд кандидатку, яка перед тим полила його брудом, і починає проводити з нею кожну вільну хвилину, тренувати її, захищати та розповідати про хмари у своєму серцю, бо, ну, це ж ніяк не сприяє появі почуттів. Ава ж просто офігіває від жорстокості фейрі, і доводить, що вона теж не пальцем роблена і взагалі у неї є якийсь потяг... якась загадка. Цікаво, хто ж її батьки? За моїми відчуттями книга недотягнула, щоб сподобатися, ледь перетнувши межу зацікавленості. Я не очікувала багато, бо це легке банальне роментезі. Але Ава недотягнула нахабністю й харизмою до комічного ефекту, а Торін не дотягнув до сексі напруги. Все було якимось награним... Хоча деякі легкі відсилки авторки жо фольклору й подавна намірна жорстокість заслуговують на мою прихильність. Читала я українською (та невже?) І, зізнаюся, перші два розділи я без перестанку душніла на переклад. А потім зрозумвла наскільки до неважливих деталей я присіпуюся лише тому, що "я зробила б не так".

Це найневдаліша покупка за останній час. Текст не поганий, так (хоча це може бути вклад перекладача). Але світ... куций він якийсь. Сам по собі міг бути ще прийнятним, але його поєднання з реальним світом вкрай недолуге. Таке враження, що написано здібним підлітком з висоти його життєвого досвіду. Кинула по першій третині. Цей роман точно не вартий паперу, на якому його друкували.