Читали цю книгу другою, після "Мопс, який хотів стати єдинорогом". Власне, історія така ж мила і нічим не поступається. Дитина кожного вечора просила: ну давай ще? Давай?))) Склалося враження, що ці історії можна читати незалежно від порядку,але краще, щоб єдиноріг був першим.