У Х столітті японські аристократи називали це "моно-но аваре" Російський сходознавець переклав - "грустное очарование вещей", що я називаю для себе "чарівним смутком швидкоплинності". В миті чаяться водночас придбання і втрата, адже мить промайне, залишить відчуття, чи то щастя, чи мука, бо межа - примарна. І ніщо не повториться, ти ніколи не побачиш оттакої тіні від квітів на стіні. сонячної плями на стежці. Сам наступної ситі станеш іншим - і добре, якщо хтось запам'ятає тебе таким, який ти зараз. Насолода і біль - у швидкоплинності світу. Все, що трапляється на очі, спадає на думку та зникає, - "моно-но аваре"