Роман про дівчину, яка після несподіваного успіху в модельному бізнесі намагається довести, що вона не випадковість, а особистість із власним голосом. Атмосфера яскрава й водночас нервова - міжнародні поїздки, конкуренція та закулісні інтриги створюють відчуття нестабільності за блиском софітів. Сюжет розгортається через нові контракти, конфлікти та спроби героїні вписатися в індустрію, не втративши своєї щирості й допитливості. Напруга виникає з протистояння між зовнішніми стандартами й внутрішньою потребою залишатися собою, коли кожна помилка здається публічною. Мені сподобалося, як історія поєднує гумор із темою самоприйняття, створюючи дотепну й надихаючу розповідь про дорослішання у світі високих очікувань.

У 2014 році книга відзначена престижною літературною премією і стала кращою книгою року для підлітків. Повністю із цим згодна. Це друга книга про Гаррієт Меннерс - дівчину-гіка, яка все ж стала моделлю. У цій частині Гаррієт запрошують на зйомки до Токіо. Та відповідальні батьки бояться відпускати дівчину-підлітка одну в чужу країну. Тому і відправляють з нею бабусю Банті, яка є досить специфічною особистістю. По приїзді у Токіо Банті залишає Гаррієт на зйомній квартирі, де живе ще дві моделі, і від'їжджає у своїх справах. Гаррієт незатишно і страшно у цьому незнайомому, геть іншому світі. Їй здається, що всі її покинули і нікому вона непотрібна. В добавок до цього, одна із сусідок по квартирі робить усе можливе, щоб розлучити її з Ніком і зірвати її модельний контракт. Гаррієт пролетіла десять тисяч кілометрів, щоб дістатися Японії і провести найкраще літо у своєму житті. Та життя посилає їй випробування самотністю, підлістю, зрадою і брехнею. Та коли в тебе є люди, які тебе люблять, ти ніколи не залишишся один. Банті постійно наглядала за нею, хоч Гаррієт про це і не знала. Тобі розробив цілу операцію порятунку Гаррієт. Нат і досі вважає її своєю найкращою подругою. Нік досі її любить. А для Аннабель вона була, є і назавжди залишиться її дочкою. Під впливом страхів, зневіри, нездійснених очікувань, ми починаємо недовіряти близьким людям, які завжди були поруч, любили і підтримували. Ми часто вигадуємо собі проблеми, яких насправді не існує. Наше оточення створює наш внутрішній світ, відчуття домашнього затишку і безпеки. Це зрозуміла і Гаррієт: "Враз мене осіняє, що не має значення як далеко я їду, якою розгубленою або самотньою почуваюся. Це мій дім. Я вросла в нього. І він повік залишатиметься моєю рідною, затишною домівкою"