Це моє перше знайомство з цією авторкою, відкрив для себе нове ім"я в історичній белетристиці і надалі буду знайомитися з книгами Ярослави Дегтяренко. Я дуже люблю історичні романи, а тому в книжковому магазині просто не міг пройти повз цю книгу. Спочатку не звертав на неї уваги, бо чомусь по палітурці вирішив, що це черговий любовний роман на тлі історичних подій періоду Руїни 17 століття. В принципі, прочитавши роман, вирішив, що так воно і є, любовній лінії пані Ярослава приділяє в книзі багато уваги. Але мені особисто сподобалося те, що авторка написала якісний історичний роман, використовуючи архівні документи, історичні джерела, листування історичних персоналій тих часів, а тому роман має під собою реальне історичне підґрунтя і написаний на реальних подіях. Цитати і витяги з листувань автор не лише використовує, а й робить посилання на це. Тому читати набагато цікавіше, коли знаєш, що це відбувалося насправді. Авторка змальовує широку історичну панораму подій в Гетьманщині після смерті Богдана Хмельницького, прихід до влади Івана Виговського, налагодження непростих стосунків української політичної еліти з провідними державами Європи - Річчю Посполитою, Швецією, Московським царством та Кримським ханством. Козацька старшина, невдоволена орієнтацією нового гетьмана на Польщу, заграє з московським царем, що врешті-решт призводить, як завжди до трагічних наслідків. Цю книгу варто прочитати нашим проросійським політикам і врешті зрозуміти, що надія на "доброго царя" ніколи не справдиться і ніхто нам не допоможе в розбудові самостійної держави. Ми самі господарі на своїй землі і нам творити своє майбутнє. Мене книга особисто вразила, автор молодчина, цікава мандрівка в минувшину України, зараз почав читати її роман "Зраджений гетьман". Якісна історична оповідь, рекомендую для читання. Слава Україні!!!

Ярослава Дегтяренко вміє захопити читача від початку розповіді і тримати інтригу до кінця. Про це свідчать як її попередні романи, так і останній виданий - "Між двох орлів". Перед тим, як донести читачеві історичні перипетії часів гетьманування Івана Виговського, автор прискіпливо вивчала архіви, документи, звичаї того періоду, прагнучи якнайточніше відтворити полотно подій. З її роману можна вчити історію, до того ж, робити це значно цікавіше, ніж з сухої подачі інформації в підручнику. Адже відчувається, що Ярослава не просто відсторонено розповідає, а вболіває за долю України. В романі яскраво зображено внутрішній світ героїв. Гетьман і його полковники виступають звичайними людьми, замисленими, розгубленими, амбітними, зі своїми мріями і хвилюваннями. Дивлячись на період, який настав після смерті Хмельницького, очима цих персонажів, краще усвідомлюєш, чому історія зробила той чи інший віраж. Але ця книга - не просто про політику. У ній красиво розкриті любовні лінії. Кохання тут штовхає діяти, проявляє героїзм, обпікається і знову починає вірити. Наївна дівчина Олеся і вітрогон Лесь дуже схожі на сучасників. Вони жадають любові і бояться відповідальності, страждають і шукають зустрічей. Драматичність, динаміка і спектр почуттів, притаманній тій епосі, у чомусь перегукується з сучасністю. І неодмінно змушує читача зачитуватися кожною сторінкою.

Події книги розгортаються майже одразу після смерті Богдана Хмельницького, коли козацька старшина віддала булаву Івану Виговському, не бажаючи бачити гетьманом несамостійного Юрася Хмельницького. Так от. Роман має дві сюжетні лінії. Перша розповідає про правління Івана Виговського. В центрі другого - сім'я Гориченко - вдова Марічка, старший син Демко, дочка Олеся та маленький Левко. Далі ми будемо спостерігати за їхнім життям, яке час від часу перетинатиметься з долею Виговського. Про емоції. Насправді мені цей роман сподобався навіть більше, ніж “Яринко, вогнику мій!”. Бо тут любовна та історична лінії більш збалансовані, тоді як попередній роман все більш тяжів до любовної лірики (пробачте, отака я цинічна панянка). До речі про історичну лінію. Пророблена просто колосальна робота з вивчення історичних фактів: починаючи від детальної біографії історичних персонажів, геополітичного аналізу тих чи інших їх вчинків до вивчення особливостей тогочасної місцевості. Це дійсно достойно похвали! До речі, це спонукало мене гуглити і свою думку про Івана Виговського я змінила кардинально. І ложка дьогтю в бочці меду) Чи то надто піклуючись про читача, чи з якихось інших причин авторка надто багато пояснює, роз'яснює і розжовує. І якщо в історичному аспекті це більш, ніж доцільно, то в питаннях почуттів героїв я б воліла сама розібратись. Висновок - купуйте книжку і знайте свою історію. Це набагато краща альтернатива за сухі підручники з історії. Маленька ремарка - це початок трилогії і книжка закінчується на найцікавішому. Тому, якщо не готові чекати, купіть книжку і відкладіть до виходу двох наступних.