Ця книга дійсно, як вітер, вона поволі підіймає тебе і несе, несе... Несе подалі від Країни дитинства, ближче до Царства дорослішання... Ця історія про Містраля, хлопця, якого назвали у честь норовливого на неспокійного вітру, адже саме у таку погоду малюк народився. Містраль живе на острові, де вежа і маяк - основні орієнтири, і ще батько говорив малому Містралю, що тут усе - твоє, ти господар цього острова. І малий вірив, і пишався, і було йому тут цікаво та просторо. Але приходить час дорослішати, і Містраль розуміє, що й острів цей надто малий та затісний для нього ( і хіба насправді він належить йому?!), і приходять перші незвідані почуття, розуміння протилежної статі, і усвідомлення, які ж насправді усі дівчата різні: вірна Ігнація, і така непередбачувана кокетка Хлоя, але саме до неї, до загадкової і невірної, так манить Містраля... А Хлоя буде приїздити час від часу на острів, і приваблюватиме своїм виглядом Містраля, і обіцятиме йому багато, але.... Замалий для неї острів, сумно їй тут, їй хочеться повернутися у великий, різнобарвний світ, до мегаполісу і хлопців-франтів... Але, можливо, саме Містралю вона віддасть щось важливе... Дуже сподобалась книга, чудові описи, усе... Лише, я б сказала, що ця книга більше і для старшого, а не тільки для середнього шкільного віку.