Місто, яким ми стали - Н. К. Джемісін. Перші враження, коли я почала читати, в мене були доволі однозначні - що це за наркоманія і для чого я її читаю? Але далі, світ стає зрозуміліший, логіку героїв починаєш вловлювати і тебе затягує в цей нереальний мультивсесвіт. Проти є одне але яке не дає мені поставити однозначну позитивну оцінку. Авторка дуже приілила увагу расизму. От прям поділено все однозначно білі всі покидьки, інші раси - хороші. Я не люблю таких явних однозначних поділів. Можливо це має сенс в актуальності сучасної Америки але мене лиш втомлювало і підбішувало, чому я погана бо немаю примісів якоїсь іншої раси. Та й таке. Перед вами Нью-Йорк, але не місто, а безпритульний хлопчина який намагається справитись з роллю акушерки і прийняти пологи. А народжується ніщо інакше як мегаполіс. Так фізично він уже існує але ментально виникає лише зараз. І в принципі все було б добре якби цьому процесу не заважав Ворог, що вже не одне тисячоліття вбиває живі міста. Здається сюрреалістична ідея яку важко осягнути, проте ви спробуйте, вас затягне

Офіційно найгірший переклад книги українською, який я колись у своєму житті читала - тут вам і неіснуючі фрази, словосполучення, і одруківки, і помилки. До всього це тупо грубий гугл-транслейт, я як читачка англійською впізнаю англомовні конструкції, які українською не існують і не звучать. Це моя перша книга Богдан, і остання. Не раджу псувати враження від історії жахливо непрофесійним перекладом і редактурою.