Мистецтво навчати
Паперова книга | Код товару 820583
Yakaboo 5/5 20 4 4 рецензії
Автор
Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Світоглядна література
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Надія Борис
Вік
Батькам
Кількість сторінок
312

Усе про книжку  Мистецтво навчати

Книжка «Мистецтво навчати» Тоні Ваґнера й Теда Дінтерсміта — крок до якісної трансформації освіти в ХХІ столітті. Це новий погляд на систему освіти, завдяки якій діти зможуть досягти реального успіху в житті.

Тематика

Система освіти, навчання, педагогіка, інновації, підготовка дітей до життя.

Про книжку

Піклуючись про майбутнє наших дітей, ми вимагаємо від них найвищих оцінок у школі, змушуємо їх вступати до найпрестижніших вишів і показувати найкращі результати з усіх дисциплін. Та чи дає статус відмінника гарантії, що дитина матиме всі потрібні навички, щоб стати гармонійно розвиненою особистістю, активним громадянином і побудувати успішну кар’єру?

Усталена система освіти давно застаріла й не відповідає вимогам сьогодення. Більшість занять не мають нічого спільного зі справжнім навчанням. Викривлене оцінювання успішності не мотивує до отримання знань, а в гонитві за дипломом студенти не набувають досвіду та життєво важливих навичок. «Мистецтво навчати» презентує варіант альтернативної освіти, яка розвивала б креативні навички, ініціативність і допомагала би підготувати нові покоління до вимог сучасної економіки.

Для кого книжка

Книжку варто читати вчителям, викладачам, методистам, освітнім чиновникам, а також студентам, учням і всім батькам, які піклуються про освіченість своїх дітей.

Чому ця книжка

Автори книжки, аналізуючи систему освіти, не лише вказують на її хиби, а й пропонують версію альтернативної освіти, яка справді готувала б учнів до реального життя в сучасному динамічному світі.

Про авторів

Тоні Ваґнер — резидент Інноваційної лабораторії при Гарвардському університеті. Працював учителем і директором у школі, викладав у виші. Кандидат педагогічних наук.

Тед Дінтерсміт — почесний партнер компанії Charles River Ventures, яка займається венчурним капіталовкладенням. Має великий досвід ведення новаторської підприємницької діяльності у сфері програмного забезпечення, інформаційних послуг, маркетингу й видавничої справи.

Відгуки про книжку

«Мистецтво навчати» має стати настільною книжкою всіх учителів, батьків, свідомих громадян, учнів та студентів. Це потужне й відверте дослідження, насичене неспростовними фактами. Ваґнер і Дінтерсміт прискіпливо аналізують систему освіти й показують, як навчальним закладам переорієнтуватися на підготовку наших дітей до майбутньої роботи

Ласло Бок, автор бестселера «Робота рулить!»

У цій надзвичайно корисній книжці двоє авторів, маючи значний досвід у сфері освіти, проектують таку потрібну нам школу майбутнього. «Мистецтво навчати» надихає на зміни.

Аня Кременець, авторка книжок про освіту, освітня блогерка на National Public Radio

Якщо ви прочитаєте лише одну книжку про сьогочасну освіту, хай це буде «Мистецтво навчати». Я не міг від неї відірватися, і вам теж навряд чи вдасться це зробити.

Адам Браун, автор бестселерів New York Times

Цитати

Освіта на всіх рівнях має ставити собі за мету ознайомити учнів із широким спектром можливостей і допомогти їм знайти те заняття, яке приносило б їм задоволення. Майже кожна дитина у п’ять років має до чогось схильності й отримує від чогось задоволення! У всіх країнах світу дошкільнята сповнені захоплення, цікавості й дослідницького інтересу, чого не скажеш про старшокласників, у яких бажання вчитися вже давно зникло. У цьому й полягає проблема. Просто переходити з класу в клас ще не означає навчатися чи розвивати навички.

Твердження про те, що, мовляв, диплом про вищу освіту додає мільйон доларів до вашого заробітку за все життя, видається одним із тих міфів, про які постійно говорять, та не переймаються їхнім обґрунтуванням.

Суперечка про те, як учні краще сприймають лекцію, — за присутності вчителя, через онлайн-ресурс чи й так, і так, — практично не має наукової цінності. Насправді питання полягає в тому, чи здатна освіта на основі лекцій принести яку-небудь користь сучасним дітям. Існують конкретні свідчення того, що не здатна.

Кожен із нас може почати змінювати освіту, проте спершу слід зробити один простий крок: перестати її боготворити. Сьогоднішнє навчання здебільшого пропонує дітям та підліткам лише один варіант: нескінченний біг із перешкодами до бажаної мети — диплома про вищу освіту. Допоки ми наполягатимемо на тому, щоб університетський диплом вважався необхідною складовою вдалої кар’єри, ми й далі штовхатимемо сім’ї з невисоким рівнем доходу до боргової ями.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Світоглядна література
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Надія Борис
Вік
Батькам
Кількість сторінок
312
Рецензії
  • Марія
    10 січня 2018 р.
    «Варто дати учням шанс створити щось велике і сміливе, і вони одразу ж ним скористаються». 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Освіта у житті кожної сучасної людини це основа і опора, котрі дають нам можливість пристосуватися у повному несподіванок світі.
    Здобути цю освіту, завдяки сучасним технологіям та інформації, котра доступна як повітря чи вода не так уже й складно. Про це та інше говорять у своїй книзі Тоні Вагнер і Тед Дінтерсміт «Мистецтво навчати». Як підготувати дитину до реального життя»: Тоні Вагнер – кандидад педагогічних наук, резидент інноваційної лабораторії при Гарвардському університеті, а Тед Дінтерсміт почесний партнер компанії Чарльз Рівер Венчерс , також має великий досвід ведення новаторської підприємницької діяльності у сфері програмного забезпечення й інформаційних послуг.
    Основою цієї книги є власний досвід авторів, також багатьох американців, котрі просто розповідали про свої злети та падіння під час навчання.
    Щоб краще пояснити вади освітньої системи, автори вдаються до екскурсу в минуле, від зародження освіти як феномену й аж у ХХ століття, про XXI власне вся книга. У часи, коли дістати інформацію було досить непросто: бібліотек і книг було мало, єдиним джерелом інформації був учитель; швидкий розвиток виробництва потребував працівників, котрі виконували б одноманітні нескладні функції. Тому освітню сферу повністю підпорядкували конвеєрному типу. І тоді це мало великий успіх.
    Повертаючись до наших реалій, автори книги дають нам зрозуміти, що вимоги до сучасної молоді зараз мали б бути зовсім іншими. Але, на жаль, дивлячись на масову стандартизацію освіти і її оцінювання, маємо випускників шкіл та ВНЗ, котрі не пристосовані до потреб сучасного ринку, і в результаті маємо масове безробіття.
    Автори доводять, на власному прикладі і на прикладі конкретних людей, що тести не оцінюють знань, а лише спрощують можливість оцінити рейтинг того чи іншого навчальонго закладу за шкалою Гауса. До слова, як би це кумедно не звучало, але обираючи для вступу матаналіз, американські абітурієнти так і не дізнаються сповна, що ж таке шкала Гауса, бо це вивчається у курсі статистики, що є наукою ближчою до реальності, але не такою вагомою для зарахування у вищу школу.
    Також Тоні та Тед констатують, що система тестового контролю із роками стала іще однією сферою прибутку.
    Також, складно не погодитися із авторами на рахунок безкорисності прослуховування учнями чи студентами лекцій. «Лекція – це процес, під час якого нотатки викладача переносяться до конспекту студента, оминаючи мізки як першого, так і другого».
    У Розділі 4 автори ґрунтовно підходять до питання навичок і компетентностей учнів після вивчення окремих предметів у ХХ і ХХІ століттях. Якщо у ХХ столітті реформатори освіти змогли пристосуватися до виховання в учнях та студентах потрібних ринку навичок, то у ХХІ маємо труднощі і їх наслідки Тоні та Тед наводять приклади того, як потрібно викладати ті чи інші дисципліни:
    – інформація вседоступна, тому не потрібно її зазубрювати (для прикладу столиці всіх країн світу, якщо це можна просто погуглити), варто навчити дітей знаходити цю інформацію і розуміти її;
    – якщо говорити про математику, то тут автори вважають абсурдним примушувати школярів вирішувати надскладні математичні операції, коли їх знання пригодяться їм у тому разі, якщо вони стануть науковцями або ж вчителями математики. А тести, де потрібно лиш вставити пропущені знаки у формулах, просто пуста трата часу, вони не мають нічого спільного із реальним життям і вирішенням конкретних питань;
    – говорячи про мову, то тут можу використати влучну цитату, яка не потребує коментарів: «Після кількох років розчарувань Тоні збагнув, що вимагати від учнів запам’ятати всі частини мови, щоб вони навчилися писати, – це як вимагати від водіїв знати всі назви деталей двигуна внутрішнього згоряння, щоб навчити їх кермувати». Завчення напам’ять значень слів, котрі ніколи в житті не використаєш («Гратуляція шановному добродію!», до прикладу) є пустою тратою часу, важливо, щоб діти на уроках мови мали можливість багато говорити. Одним із прикладів того, автори наводять написання есе на вільну тему. Але навіть за великого бажання вчителя використати творчий підхід до вивчання будь-якої дисципліни тести зв’язують педагогам руки. Докладніше про вирішення цих та інших питань можна знайти у третій частині книги.
    Корисними у книзі є і посилання на інші педагогічні праці, що будуть слугувати розширенню знань читача у галузі педагогіки і психології.
    Книга написана легко, дотепно і доступно. Є безліч конкретних прикладів, що неодноразово підтверджують тези, висунені авторами.
  • Світлана
    14 грудня 2017 р.
    Раджу! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це неймовірна книга! Її я прочитала на одному диханні. Здається, ще ніколи викладені думки на стільки не збігалися з моїми. Часто хотілося сказати, що я теж так думаю, так вважаю, але у мене бракнуло чи то розуму, чи таланту все ось так зрозуміло і доступно розкласти по поличках.
    Що ж тут такого особливого?
    Книга розгромлює американську систему освіти, її широковживану перевірку знань у вигляді тестів різного плану. Тоні Вагнер та Тед Дінтерсміт стверджують, що в сучасному світі значно змінилася система отримання інформації і вчитель, викладач втратив ось ті повноваження особи, яка знає все. Тепер кожен педагог, навіть найгеніальніший, знає менше, ніж будь-який мобільний, який має доступ до інтернету. Тож при сучасному рівні інформаційних технологій важливо не завчити якусь конкретну інформацію (сенс її запам"ятовувати, якщо можна легко знайти за допомогою інтернету), а навчити шукати інформацію, систематизувати та аналізувати її, вміти застосувати на практиці. Тож важлива творчість та ініціативність, а не зазубрені дані.
    Думаю, не важко зрозуміти, що українська освіта теж потребує повного перезавантаження за новими стандартами, відповідно до нових умов та вимог.
    Однозначно раджу!
Купити - Мистецтво навчати
Мистецтво навчати
155 грн
Є в наявності
 

Рецензії  Мистецтво навчати

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Марія
    10 січня 2018 р.
    «Варто дати учням шанс створити щось велике і сміливе, і вони одразу ж ним скористаються». 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Освіта у житті кожної сучасної людини це основа і опора, котрі дають нам можливість пристосуватися у повному несподіванок світі.
    Здобути цю освіту, завдяки сучасним технологіям та інформації, котра доступна як повітря чи вода не так уже й складно. Про це та інше говорять у своїй книзі Тоні Вагнер і Тед Дінтерсміт «Мистецтво навчати». Як підготувати дитину до реального життя»: Тоні Вагнер – кандидад педагогічних наук, резидент інноваційної лабораторії при Гарвардському університеті, а Тед Дінтерсміт почесний партнер компанії Чарльз Рівер Венчерс , також має великий досвід ведення новаторської підприємницької діяльності у сфері програмного забезпечення й інформаційних послуг.
    Основою цієї книги є власний досвід авторів, також багатьох американців, котрі просто розповідали про свої злети та падіння під час навчання.
    Щоб краще пояснити вади освітньої системи, автори вдаються до екскурсу в минуле, від зародження освіти як феномену й аж у ХХ століття, про XXI власне вся книга. У часи, коли дістати інформацію було досить непросто: бібліотек і книг було мало, єдиним джерелом інформації був учитель; швидкий розвиток виробництва потребував працівників, котрі виконували б одноманітні нескладні функції. Тому освітню сферу повністю підпорядкували конвеєрному типу. І тоді це мало великий успіх.
    Повертаючись до наших реалій, автори книги дають нам зрозуміти, що вимоги до сучасної молоді зараз мали б бути зовсім іншими. Але, на жаль, дивлячись на масову стандартизацію освіти і її оцінювання, маємо випускників шкіл та ВНЗ, котрі не пристосовані до потреб сучасного ринку, і в результаті маємо масове безробіття.
    Автори доводять, на власному прикладі і на прикладі конкретних людей, що тести не оцінюють знань, а лише спрощують можливість оцінити рейтинг того чи іншого навчальонго закладу за шкалою Гауса. До слова, як би це кумедно не звучало, але обираючи для вступу матаналіз, американські абітурієнти так і не дізнаються сповна, що ж таке шкала Гауса, бо це вивчається у курсі статистики, що є наукою ближчою до реальності, але не такою вагомою для зарахування у вищу школу.
    Також Тоні та Тед констатують, що система тестового контролю із роками стала іще однією сферою прибутку.
    Також, складно не погодитися із авторами на рахунок безкорисності прослуховування учнями чи студентами лекцій. «Лекція – це процес, під час якого нотатки викладача переносяться до конспекту студента, оминаючи мізки як першого, так і другого».
    У Розділі 4 автори ґрунтовно підходять до питання навичок і компетентностей учнів після вивчення окремих предметів у ХХ і ХХІ століттях. Якщо у ХХ столітті реформатори освіти змогли пристосуватися до виховання в учнях та студентах потрібних ринку навичок, то у ХХІ маємо труднощі і їх наслідки Тоні та Тед наводять приклади того, як потрібно викладати ті чи інші дисципліни:
    – інформація вседоступна, тому не потрібно її зазубрювати (для прикладу столиці всіх країн світу, якщо це можна просто погуглити), варто навчити дітей знаходити цю інформацію і розуміти її;
    – якщо говорити про математику, то тут автори вважають абсурдним примушувати школярів вирішувати надскладні математичні операції, коли їх знання пригодяться їм у тому разі, якщо вони стануть науковцями або ж вчителями математики. А тести, де потрібно лиш вставити пропущені знаки у формулах, просто пуста трата часу, вони не мають нічого спільного із реальним життям і вирішенням конкретних питань;
    – говорячи про мову, то тут можу використати влучну цитату, яка не потребує коментарів: «Після кількох років розчарувань Тоні збагнув, що вимагати від учнів запам’ятати всі частини мови, щоб вони навчилися писати, – це як вимагати від водіїв знати всі назви деталей двигуна внутрішнього згоряння, щоб навчити їх кермувати». Завчення напам’ять значень слів, котрі ніколи в житті не використаєш («Гратуляція шановному добродію!», до прикладу) є пустою тратою часу, важливо, щоб діти на уроках мови мали можливість багато говорити. Одним із прикладів того, автори наводять написання есе на вільну тему. Але навіть за великого бажання вчителя використати творчий підхід до вивчання будь-якої дисципліни тести зв’язують педагогам руки. Докладніше про вирішення цих та інших питань можна знайти у третій частині книги.
    Корисними у книзі є і посилання на інші педагогічні праці, що будуть слугувати розширенню знань читача у галузі педагогіки і психології.
    Книга написана легко, дотепно і доступно. Є безліч конкретних прикладів, що неодноразово підтверджують тези, висунені авторами.
  • Світлана
    14 грудня 2017 р.
    Раджу! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це неймовірна книга! Її я прочитала на одному диханні. Здається, ще ніколи викладені думки на стільки не збігалися з моїми. Часто хотілося сказати, що я теж так думаю, так вважаю, але у мене бракнуло чи то розуму, чи таланту все ось так зрозуміло і доступно розкласти по поличках.
    Що ж тут такого особливого?
    Книга розгромлює американську систему освіти, її широковживану перевірку знань у вигляді тестів різного плану. Тоні Вагнер та Тед Дінтерсміт стверджують, що в сучасному світі значно змінилася система отримання інформації і вчитель, викладач втратив ось ті повноваження особи, яка знає все. Тепер кожен педагог, навіть найгеніальніший, знає менше, ніж будь-який мобільний, який має доступ до інтернету. Тож при сучасному рівні інформаційних технологій важливо не завчити якусь конкретну інформацію (сенс її запам"ятовувати, якщо можна легко знайти за допомогою інтернету), а навчити шукати інформацію, систематизувати та аналізувати її, вміти застосувати на практиці. Тож важлива творчість та ініціативність, а не зазубрені дані.
    Думаю, не важко зрозуміти, що українська освіта теж потребує повного перезавантаження за новими стандартами, відповідно до нових умов та вимог.
    Однозначно раджу!
  • Тетяна
    17 серпня 2018 р.
    Книга, яка читається на одному диханні
    «Мистецтво навчати» показує, який вплив має освіта на наше життя. Наявність диплому університету не гарантія успіху, а вибір професії ремісничого не завжди провал. Кожного дня люди і обставини життя змінюються, не говорячи вже про роки і століття. Якщо раніше були потрібні працівники, які б з найменшою кількістю помилок виконували б рутинну роботу якнайшвидше, у нашому сьогоденні це можуть виконати роботи, до того ж вони не втомлюються і їм не потрібно надавати відпустку і т. д. Будь-яку інформацію можна «загуглити», тому зникає потреба заучувати великі обсяги інформації. Діти швидше вчаться користуватись телефонами і планшетами, чим говорити та ходити. Зникла потреба в освіті минулого. Нам потрібні люди, які вміють представляти себе і комунікувати, мають навички критичного мислення, з великого потоку інформації вибрати головне та правдиве.
    Автори не тільки наводять приклади з життя інших, а й з свого. Щиро розповідають про навчання, плюси і мінуси різних методів і форм.
    Книга буде дуже корисна для освітян, батьків, а також випускників шкіл. Не пошкодувавши часу на її прочитання, ви зможете змінити своє життя на краще! «Мистецтво навчати» найкраща крига для мотивації сучасних вчителів!
  • Светлана Шевченко
    30 грудня 2017 р.
    С образованием все очень плохо. Даже в США
    Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт “Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя”. Наш Формат — молодцы. Итак, книга о насущном, о том, как все плохо в нашей американской системе образования. Бесконечные тесты, убивающие креативность; куча никому не нужных устаревших знаний; несчастные погрязшие в бюрократических требованиях учителя; выпускники вузов без шансов найти работу по специальности и отдать долги за обучение (особенно с образованием «предпринимательская деятельность»); оторванность программы высшей школы от нужд инновационной экономики; образование не как социальный лифт, а наоборот, система вранья, убеждающая детей, что зубрение неинтересных сведений им зачем-то нужно; дети, теряющие уже годам к десяти весь свой познавательный интерес к окружающему миру...Ничего не напоминает? Боже мой, да это же наша родная школа, которую мы обвиняем в том, что она слишком советская. В конце книги авторы, между прочим, пишут: «Нам дісталася освітня система, що чудово підійшла б Радянському Союзу в 1970-х роках, але не має нічого спільного з основними цінностями й сильними сторонами Америки”. Давайте, МОН, молитесь дальше на стандартизированные тесты, которые имеют ровно одно преимущество — их легко проверять.
    Что же касается не критики существующего (тут я с авторами согласна чуть более, чем полностью), а путей развития и приведения образования в соответствие с требованиями времени — тут сложнее. Они засматриваются на Финляндию, но сами признают, что Ф. слишком маленькая, а США слишком большие, чтобы одномоментно закрыть большую часть педвузов, а оставшиеся реформировать. В конце книги есть описания отдельных удачных проектов, я не буду спойлерить. Хотя, непонятно, будет ли это работать в большом масштабе. Что же касается моего главного опасения, то оно связано с идеей, что учиться должно быть интересно — и этого достаточно. 1. Где та база, на которой можно строить собственный проект образованности? Не вопрос, гугл знает все, и нам не нужно учить столицу Берега Слоновой кости, чтобы быть образованным. Но чем, в таком случае, лучше столица, скажем, той же Финляндии? 2. Я не то, чтобы хочу отомстить будущим поколениям и нудить «вот мы зубрили, и вы зубрите», но — действительно — неужели ребенок сам всегда в состоянии понять, что ему интересно, и систематически это изучать? Каждый ли ребенок? Я согласна, что творческие порывы детей надо всячески поощрять, что мы и стараемся делать по мере сил дома, но не упускается ли при этом нечто важное, типа преодоление себя и все такое? Авторы описывают некие интересные кейсы, но, повторяю, не думаю, что это так уж легко масштабировать. То есть, я не уверена, что эти случаи произошли не потому, что там изначально были более талантливые и/или мотивированные дети.
    В общем, книгу рекомендую. А если кто преподает социологию образования, то читать обязательно.
 

Характеристики  Мистецтво навчати

Автор
Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Світоглядна література
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Надія Борис
Вік
Батькам
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145x215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7279-45-6
Вага
450 гр.
Тип
Паперова