Що було до міст, і як вони утворились? З цим до істориків. Як людство дізнається про міста 6000річної давності? Через розкопки археологів в основному. Я очікувала від цієї книжки захоплюючи реконструкції: як формувались перші міста, а потім Лондон, Париж, Пекін... Хотілось більшої прив'язки до сьогодення. Отримала, натомість, нішеву книжку - неспеціалісту читати просто нуднувато. Маса назв незнайомих мені міст, моделювання зв'язків, які там зароджувались, і жодного для мене розуміння, як я ці знання зможу в житті застосувати. Надто віддалено, і при цьому дуже глибоко в нішеві деталі.

Важко уявити теперішній світ без великих міст і мегаполісів. Проте, більшу частину свого існування людство проживало в так звану доурбаністичну епоху. Цей період розтягується на тисячі років, характеризуючись появою мови, облаштуванням придатних для життя печер, приготуванням їжі на вогнищі, одомашненням тварин і рослин та створенням перших плавних засобів, якими люди діставалися віддалених островів і навіть континентів. Але найбільшого розвитку та розквіту людство зазнало саме після утворення перших на Землі міст. Цьому процесу та всім аспектам впливу на людський розвиток побудови великих обмежених у площі поселень і присвячена книжка археологині та дослідниці Моніки Сміт – «Міста. Перші 6000 років». Сама назва книги дає першу підказку в пізнанні історії міст – перші в світі міста були засновані близько 6 тисяч років, або орієнтовно в 4-му тисячолітті до нашої ери. Створення фортифікаційних споруд, що виконували різноманітні функції, на обмеженій території з часом доповнювалися мурами, які будувалися по периметрах міст, будівництвом каналізацій, водних каналів, басейнів та сміттєзвалищами – тією інфраструктурою, яка не просто полегшувала життя мешканців поселень, а й різко вирізняла подібні поселення з-поміж раніше утворюваних місць облаштування людей стародавнього й тим більше доісторичного періоду. Перші міста світу було засновано на території так званого «Родючого Півмісяця» - в Месопотамії вздовж гирл річок Тигр та Євфрат. Маршрут виду Гомо Сапієнс при полишенні ним Африки пролягав саме через ці місця, але в науковому світі все ще не вщухають суперечки, що ж саме спричинилося до розквіту цивілізації саме в цій місцині – чи був «Родючий Півмісяць» подобою раю на Землі, що подарував людині найдобротнішу для розвитку територію, чи все ж нестабільність клімату на першопочатках міст і природна уразливість території послужили стимулом для прояву людиною більшої заповзятливості та креативності – те ще запитання. Можливо, є доля правди в словах деяких археологів, які дали визначення місцині – «Разючий Півмісяць»? Зрештою, Ур, Урук, Тель-Брак та інші міста постали на цій території 6 тисяч років тому. Саме останнє місто наразі є головним претендентом називатися найпершим в історії. Розташоване, до слова, на території північного сходу сучасної Сирії. Й залишається лише жалкувати через теперішнє становище цієї країни та фактично неможливість у найближчий час здійснити туди безпечну подорож… До речі, раз уже опосередковано згадали про війну, то їх початок іде корінням саме в започаткування міст, адже саме розвиток господарства сприяв накопиченню певних ресурсів, які й потребували захисту, будучи ласою поживою для ворогів. Так почали утворюватися армії, а це означало, що частину свого добробуту людина вперше почала віддавати на утримання спільнот, які не брали участі в видобутку їжі. Також у до урбанізаційну епоху не існувало середнього класу як групи людей, чиї прибутки давали змогу мати дозвілля поза базовими аспектами життя і вкладатися в житло, речі та освіту. Тобто, знову ж таки, з появою перших міст створювалося людське розшарування за класами, яке з часом лише збільшувалося, досягнувши свого максимум в інформаційну епоху. Подорож найдавнішими руїнами, окрім місць занепалих цивілізацій, приводить нас у ще давніші часи – створення людиною перших в історії мегалітичних споруд. І якщо зараз важко знайти того, хто ніколи не чув про британський Стоунгендж, який був збудований у 3 тисячолітті до нашої ери, то знайомство з турецьким комплексом Ґьобеклі-Тепе, якому, на секундочку, 12 тисяч років, вражає – ось, куди треба їхати в першу чергу, а не до Стоунгенджу. Сповна розкриваючи тему постання та значущості в містах торгових ринків, підприємництва, міських мереж, управління тощо, авторка завершує книгу роздумом над тим, що ж у наш час здатне слугувати зникненню міста. Й тут не обходиться без згадки про Чорнобиль (якщо бути більш точним, то варто вести мову про зв’язку Чорнобиль – Прип’ять), яке за останню тисячу років стало єдиним, яке повністю знебулося, якщо не рахувати маленьких містечок золо/алмазодобувачів тощо. Тобто, в часи масової урбанізації світу та динамічного зростання населення лише ядерна катастрофа здатна перетворити сучасне місто на привід (я би не відкидав ще сили супервулканів, але сучасне людство ще не стикалося з подібною катастрофою). Адже навіть природні катастрофи або занепад стратегічної промисловості не в силах зупинити серцебиття міст – історія Нового Орлеану та Детройта слугують тому яскравим прикладом. Ну й наостанок. Якщо ж у вас є сильне бажання відвідати найдавніші в світі міста, розташовані на цілком безпечних територіях (на жаль, основна маса таких міст розташовані на поки що небезпечних територіях Сирії та Іраку), то багато стародавніх міст не поховані під сучасними мегаполісами й не засипані пісками пустель: Єрусалим (Ізраїль), Ґазіантеп (Туреччина), Чан’ань (колишній Сіань, Китай) або Лямта (колишній Лептис-Мінор, Туніс). Цим сучасним містам близько 5 тисяч років. То чому б самому не доторкнутися до історії?

"Міста. Перші 6000 років" - книга Моніки Л. Сміт, у якій авторка розповідає історію міст від самого початку. Ця книга - просто сповнена цікавих фактів про те, як упродовж останніх шести тисяч років наші пращури урбанізовувалися, переходячи з комфортних сіл, де усі одне одного знають, де всі спілкуються однією мовою і сповідують одну і ту ж віру, до величезних поселень, де часом навіть привітатися нема з ким, уже навіть не говорячи про те, щоб розташувати свою череду корів чи стадо овець. Як так сталося, що великі за територією утворення з таким різноманітним населенням стали існувати так гармонійно і як вони стали основними опорами сучасної цивілізації, допомагаючи вижити навіть селам, які їх оточували? Що такого давали колись давно і продовжують давати людям міста, що люди не перестають туди мігрувати і, поживши міським життям, не дуже-то й хочуть повертатися назад? На це та багато інших питань дасть у своїй книзі авторка. Тут буде багато про планування, каналізацію, сміття, археологічні розкопки. Розділи короткі і лаконічні, але багаті на цікаві факти. Написано легко і зрозуміло, часом навіть і з гумором. Якщо цікавитеся історією міст, рекомендую.