Перше враження завжди оманливе. Читаючи анотацію, в мене складалося враження, що це буде велика історія, сповнена інтригами, яркими описами й історичними фактами, а на ділі вийшло щось зовсім інше. Я читала відгуки і практично всі були добрі, й дана книга є досить цікавою, але користі з неї ніякої. Це історія не про того самого Леонардо да Вінчі, це просто книга, яка силається на нього. Хоча автор сам нагадує нам в кінці, що він не намагався зробити свою книгу історичною. Його цікавила постать Леонардо да Вінчі й він написав просту вигадку про нього. Варто зазначити, що автор пише дуже цікаво, його твір сповнений гумором та сучасними поясненнями певних епізодів. Звичайно для того, щоб прописати всіх персонажів, 200 сторінок мало, тому на глибину твору не варто надіятися. "Міра людини. Шлях да Вінчі" можу радити для відпочинку після важкого робочого дня. Але для тих, хто хоче щось довідатися про цю величну людину, ця книга не підійде.

Що для мене Леонардо Да Вінчі? Це видатний науковець, геній, митець. Людина, про яку хочеться говорити лише високі матерії. Відповідно й десь у підсвідомості ти очікуєш, що книга про Леонардо має бути товстелезною, написаною чудовою мовою та з глибоким підтекстом. Щось подібне хотілося б побачити й у книзі Марко Мальвальді. Перші 50 сторінок я була в передчутті, коли вже мова зайде не за молоду матір Леонардо, не за його борги, а за щось високе. Натомість отримала натяк на гомосекауалізм при дворі й гея Леонардо. Потім цю сюжетну лінію автор опускає й вдається до детективу, де Да Вінчі постає таким собі Пуаро. В романі надзвичайно багато дійових осіб, я, якщо чесно, заплуталася в них. Досі не розумію, для чого вони були потрібні. Не розумію, причому історія про фальшивомонетників та й взагалі не можу збагнути, що хотів сказати автор. Склалося враження, що його метою було приземлення Леонардо до рівня блогера. Не думаю, що такий підхід є виправданим.