Вірші Миколи Зерова (1890—1937) є свідченням високої поетичної майстерності. Мовна палітра його поезій надзвичайно багата. Зеров створив чимало сонетів, у яких йому вдалося по-новому реалізувати закони сонетописання. У його творах дивовижні перегуки епох, виникають образи міст із тисячолітньою історією. М. Зеров прагнув підняти українську літературу до рівня європейської. Його поезія потребує від читача певного рівня естетичної культури й вдумливості.