Етнічний росіянин, що вважав себе справжнім українцем. Комуніст, який мріяв про національну автономію для своєї України у складі СРСР. Письменник, що розпочав літературну дискусію з гаслами «Геть від Москви! Даєш Європу!» Про Миколу Хвильового можна говорити багато, але краще читати його твори. «Я (Романтика)» - найбільш відома новела про те, як син вбиває свою матір за те, що вона вірить у Бога. Роздвоєння особистості головного героя, який перебуває постійно в стані алкогольного сп’яніння - так легше розстрілювати людей. Новела «Кіт у чоботях» - про товаришку Гапку, яка змогла досягнути висот по партійній лінії, не маючи жодних здібностей і хисту. Але найбільше мене вразила новела «Мати» - про війну й синів, які обрали різні політичні шляхи. В кожному творі Миколи Хвильового - біль і розпач. Письменник викриває вади радянської влади, щирим прихильником якої він був. Але теорія і практика - речі різні. Тому й не дивно, що 1933 року теоретик Фітільов (справжнє прізвище письменника) пустить собі кулю. Його мрії перетворилися на попіл. Радянська влада взялася за боротьбу з національно орієнтованою інтелігенцією, почалися арешти друзів Хвильового. Жити в такому суспільстві не було сенсу.