Зазвичай я скептично ставлюся до подібних книг (нон-фікшн про мотивацію), адже у більшості з них багато «води» на кшталт: «Хочеш чогось? Так зроби це!». На щастя, ця книжка якраз практично зорієнтована і містить дійсно корисну інформацію щодо того, як дійсно розпочати щось робити, опис можливих кроків на шляху до чогось бажаного, омріяного. Мені сподобалося, що автор детально прописує свої поради на конкретних життєвих ситуаціях прикладах, зокрема: показує, як розпочати процес схуднення; описує, з чого і як починати кар’єрне зростання; пояснює можливий механізм накопичення грошей тощо. Ці питання актуальні для будь-кого, однак рекомендації автора можна застосовувати при реалізації будь-якої мети. Серед таких порад: постійна робота у бажаному напрямі хоча б малими кроками (адже з маленького при постійній роботі згодом може з’явитися щось більше); складання планів (близького і далекого); виокремлення та аналіз перепон, що можуть виникнути; нерозбазікування всім своєї мрії тощо. Є також поради щодо раціональної організації свого режиму дня і роботи. Читаючи книжку, згадала про свої нереалізовані й відкладені плани та бажання і впевнилася, що все ж слід хоча б маленькими кроками реалізовувати їх. Книжка чудово мотивує, і її поради цілком можливо здійснити.

Джефф Гейден – колумніст та редактор, чиї публікації охоплюють до двох мільйонів читачів щомісяця. В чому секрет Джеффа? В цьому допоможе розібратись його книга «Міф про мотивацію. Як налаштуватися на перемогу». Мотиваційного нон-фікшну наразі виходить багато, і про книгу Гейдена сміливо можна заявляти: вона вартісна. Той самий міф, який фігурує у назві, насправді привитий багатьом (і я сама була підвладна його трактуванню). Що ж це за міф? Все просто: люди звикли вважати, що мотивуватись та надихатись вони можуть ззовні. Прослухати лекцію спікера; подивитись надихаючий фільм; дізнатись про чиюсь історію успіху… Гейден не заперечує: це – мотивація. Але отримана ззовні, вона є короткостроковою. Це спалах блискавки, який швидко б’є по голові кувалдою, змушує встати зранку на пробіжку – і так само швидко вщухає. І ось наступного дня ви знову обираєте полежати зайві півгодини в ліжечку. Отже, міф про мотивацію за Гейденом звучить так: мотивація – необхідна умова, щоб почати якусь справу. Але мотивація – це результат. Вона з’являється у процесі, і, на відміну від спалаху блискавки, є палаючим вогнем, який ви роздмухуєте через зусилля та наполегливість. Чому так? Чому лиш процес дарує нам довгострокову мотивацію та натхнення продовжувати? Відповідь дуже проста – дофамін. Коли ми щось робимо і бачимо результат, мозок виробляє дофамін – гормон, що з’являється, коли ми бачимо якийсь прогрес. Наприклад, якщо у списку справ на день ви відмічаєте виконане, кожна галочка/хрестик/абощо біля пунктів продукують викид дофаміну у вашому організмі. Це важливо, адже цей нейромедіатор викликає почуття щастя, а отже, якщо його рівень низький – емоційний стан людини пригнічений.