Розповідається про непросту, навіть трагічну долю одного з найцікавіших представників львівських молодомузівців Степана Чарнецького (1881-1944), автора дотепних і гострих новел і фейлетонів, компетентного та спостережливого театрально-музичного критика, автора актуального і в наш час нарису „Історія українського театру в Галичині”. Широко використані цікаві архівні матеріали, спогади сучасників поета, зокрема його дочки Олександри. Книга вражає майстерно виписаним колоритом львівського богемного життя 20-30-х років XX ст.