Олексій Петрович Стороженко (1805–1874) — український письменник, прозаїк і етнограф. Написав 14 творів російською мовою і 26 українською, якою володів досконало. Матеріал для повістей черпав переважно з особистих спостережень за життям народу, частково з народної словесності — казок, переказів та анекдотів, більшістю фантастичних або гумористичних. Перебував під сильним впливом дворянської романтичної літератури, ідеалізував взаємини між міщанином та кріпаком.

Головний твір Стороженко, «Марко Проклятий», представляє суміш різнорідних переказів і повір’їв в авторській переробці. Марко, проклятий матір’ю та батьком за страшні гріхи, мандрує по світу, тому що ані земля, ані небо не можуть прийняти його душу. Виправити ситуацію можуть добрі вчинки, які повинен зробити Марко, і тільки після цього тягар його совісті зможе бути очищеним.

Набагато ближче до народних джерел стоїть повість «Скарб», в якому зображена щаслива доля Павлуся Лежня, що протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.