Лоран Кеннеді написала книгу-інструкцію з виживання поруч з дочкою -тінейджером. «Мам, ну ти нормальна?!» – це світло в кінці тунелю для тих батьків, які вже покинули надію на те, що цим емоційним гойдалкам колись настане кінець і життя знову засяє барвами.
Материнство – це не завжди радість. Часто – це самотність, безнадійність та зневіра. Це не лише щастя, про яке хочеться розповісти друзям, але й ганебні миті, про які нікому й не скажеш. Ще вчора донечка нагадувала янгола і засинала під твою колискову. Сьогодні вона має тебе за банкомат, просить виключити твій застарілий плей-лист в машині, соромиться при друзях, не дякую за подарунки, на які ти відкладала цілий рік в надії втішити дитину..., словом, – занижує твою самооцінку – і це тоді, коли ти сама переживаєш кризу середнього віку.
Існує 1001 особливість у дівчат-підлітків, про які ти навіть не підозрювала, поки сама з ними не зіштовхнулася.
Нас попереджали, що у тінейджерів гормони скачуть, як у вагітних, вони бувають агресивними і драматизують навіть невинні речі. Але ми поняття не мали, що вони вкрадуть спокій своїми змінами настрою та спонтанними дикими ідеями, змусять пити заспокійливе у спробі самому не зійти з розуму.
Книга написана у легкому іронічному стилі.
Авторка – психолог та колумніст, яка роками пише про батьківство. Лоран Кеннеді – мама чотирьох дітей, троє з яких – тінейджери.
«Мам, ну ти нормальна?!» допоможе жити і любити – і навіть отримувати від життя «з маленькими фуріями» втіху та щастя. Прем’єра книги в Україні співпадає зі світовою прем’єрою. Це видання, яке ще не опубліковане, а вже отримало безліч схвальних рецензій від найвпливовіших критиків світу.
Як вижити батькам, а насамперед мамам, під одним дахом із дочками-підлітками і не збожеволіти? А якщо це справдешнє цунамі накриває твій сімейний корабель ще й одночасно із твоєю власною кризою середнього віку? Що таке синапси, сепарація і підліткова логіка і як воно все працює? Де є межа норми в підлітковій поведінці? Які стратегії в побудові стосунків із підлітками є ефективні? Дорогою пізнання всіх цих премудрощів вас поведе ві- дома британська журналістка та письменниця Лоррейн Кенді. Любляча і мисляча мама чотирьох дітей, троє з яких дівчата, легко, з гумором і самоіронією, спираючись на власний досвід та почерпнуту з багатьох десятків компетентних джерел інформацію, ділиться рецептами вирішення проблем, застерігає від можливих помилок, надихає і переконує, що все минуще, а результатом правильно скерованих зусиль стане прекрасна молода людина, гордість своєї родини, гідний і відповідальний член суспільства.
Цитати з книжки:
Ознаки того, що в тебе з’явився підліток:
Ціла вічність, перед тим як улягтися спати. Час відходу до сну стає дедалі пізнішим. Потім (приблизно у віці одинадцяти років) ти просто втрачаєш контроль над цим у вихідні. Несподівано час відбою стає формальністю – все одно ти вже не можеш переглядати в телеку те, що хочеш, і невдовзі, побажавши «на добраніч», ти починаєш іти спати першою. Це так виводить із себе...
«Ну ти нормальна?». Цими словами закінчується ледь не кожна репліка. Навіть якщо ти скажеш, що винайшла ліки від раку, вони все одно кинуть на тебе недоброзичливий, недовірливий погляд і запитають «Ну ти нормальна?», ніби ти щось такого страшного накоїла, що маєш провалитися крізь землю від сорому.
Засоси. Тепер ти знатимеш, як почувалися твої батьки. Це страх як шокує. Особливо, коли ти помічаєш їх за сніданком (я вже мовчу про те, як тобі доводиться червоніти на батьківських зборах). А ще тинейджери – лицеміри: самі ходять із засосами, але щойно побачать ці зовнішні сліди любові на тобі, починають імітувати блювотні звуки, бурмотіти щось на кшталт «як огидно...» й поспішно покидають кімнату.
***
Розмови з підлітками:
– Ви нізащо не вгадаєте, що я навчилася сьогодні робити!» – кажу я веселим голосом, намагаючись хоч якось завести розмову, стоячи біля чайника на кухні, де мої підлітки товчутся після школи.
– Бути чемною зі своїми дітьми, – відповідає один підліток, не піднімаючи голови.
– Не лізти в чужі справи, – відповідає другий підліток.
Вони дають одне одному смачне «п’ять» і забираються геть. Їм байдуже, що я навчилася сьогодні робити.
***
