Вперше я прочитала “Маленького принца” ще малою дитиною, коли нам його задали в школі і, бути чесною, я її сприймала цілком і повністю як безглузду і дитячу казочку. Я не бачила в ній ніякого глибокого сенсу від слова “зовсім”. Я лиш була рада, коли ми закінчили вивчати його та перейшли до іншої книжки. Кілька років потому, я багато наслухалась про цю книгу, але рука не піднімалась знову читати її - я не та людина, що любить перечитувати книжки, тим більше ті, що перший раз не сподобались. Але все-ж, якось я ввечері сіла її перечитувати і точно не пожаліла. Спершу, я як і в школі, не розуміла, що відбувається, але кілька сторінок потому, я заглибилась в історію настільки, що вже сиділа з олівцем і підкреслювала цілі абзаци тексту. Ця книжка вчить нас не “бути дорослими погано”, що спершу може подумати читач, а того, що дорослі люди часто заглиблюються в абсолютно неважливі речі, що не мають абсолютно ніякого сенсу, замість того, щоб, наприклад, слідувати своїй мрії. Це подано на прикладі оповідача, що хотів малювати, але став пілотом. Дещо з моїх роздумів: обидва персонажі - Маленький принц та Оповідач - це маленький та дорослий Оповідач, що зустрічаються віч-на-віч. Кінець пояснений тим, що принц не просто залишився в серці Оповідача, а й став з ним одним цілим. Порівняно з тим, як я сприйняла цю книжку в школі і як зараз, то це просто небо і земля. В такій безглуздій і дитячій історії криється дуже великий і глибокий сенс, тому я збираюсь перечитувати “Маленького принца” ще не раз і впевнена, що знайду там ще більше, ніж попереднього разу. Також я вважаю, що цю книжку потрібно читати не так дітям, як дорослим, бо поки не всім дітям в силі побачити в книзі щось більше, аніж дитячу казочку.

Книгу прочитав за день десь за годину, рахуючи перерви. Книга варта уваги тим, хто забув що таке бути дитиною, бути мрійником. Звісно ж в книзі немає багато сюжетних ліній, цікавезних подій... та взагалі про що я цей твір вивчається в школі багато про нього і так чули. Мої враження: т,вір не відкрив для мене чогось нового, я не настільки вражений як інші. Це досить крута філософська історія з порівняннями і прихованим змістом. Книга не настільки велика, щоб повністю поглибитися в історію. Думаю перечитавши її через 5-10 років мені відкриються більші горизонти. По такій ціні її можна замовити, можливо вона вам допоможе, але я чесно в першу чергу її б не радив, зразу все кидати і читати. Але пам'ятайте це тільки моя суб'єктивна думка, я не маю наміру когось образити, чи зачепити чужі почуття.

Інколи мені теж сумно, що я стала дорослою, я б теж не зрозуміла, що автор намалював удава, який з’їв слона, а не капелюх. «…коли стає дуже сумно, приємно подивитися, як заходить сонце…». Книга «Маленький принц» для дітей, хоча присвячена для дорослого і в ній багато мудрості, яку варто почерпнути «себе судити набагато важче ніж інших. Якщо ти зможеш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий». Подорожі маленького принца іншими планетами і його знайомства з їхніми мешканцями змушують по-іншому подивитись на свої життєві пріоритети. Починаєш розуміти, що матеріальні речі не такі вже й важливі. Не важливо скількома мільйонами «зірок» ти володієш, бо «зіркам» від того немає ніякої користі. «Маленький принц» - твір зі шкільної програми, я ніби й пам’ятала зміст книги ще з першого разу коли її читала в школі, але маю сумніви, що зрозуміла тоді те, що хотів донести Антуан де Сент-Екзюпері до читача, хоча й зараз не запевнятиму, що зрозуміла все правильно. Настав час, коли знову хочеться читати казки.