Знаючи, як Джек Лондон любить своїми творами перевертати все в душі, я купила цю книжку, але все відкладала її прочитання. Насправді на цей твір треба налаштуватись. Він трохи меланхолійний. Чоловік і дружина живуть під одним дахом, але у різних кімнатах. Між ними - велика повага, взаєморозуміння, ніхто із них не втручається у приватну "територію"один одного, вони бездітні, жонаті більше 10 років, і по своєму щасливі. Вони крутяться у світському колі, до них часто приїжджають друзі. Але не відомо, чи є між ними любов. Одного разу до Діка Форреста приїжджає його давній знайомий і тоді то закручується круговерть подій. Розв*язка... я не буду спойлерити, але не очікуйте хепі енду від Джека Лондона. Твір читається легко, він проникає в душу і сколихує там усі почуття. Мені цей роман дуже сподобався, я відкрила Лондона не тільки як автора пригодницьких творів, а я прекрасного романіста.

Главного героя романа зовут Дик Форрест. Дик сын богатых именитых родителей. Сам он сделал себе карьеру и женился на девушке по имени Паола. И вот в их дом приезжают знакомые, которые могут воочию лицезреть их семейное счастье. Хотя Паола иногда и грустит по поводу отсутствия детей, в целом она счастлива со своим мужем. Но вот когда в гости к ним пожаловал друг Дика Грехем, возникает любовный треугольник. И этот треугольник, эти любовные переживания и находятся в центре всего повествования. Что мне интересно было прочитать, так это историю самого Дика Форреста - он буквально "сделал себя сам", и главы посвященные его становлению как личность, я прочитал взахлеб, но эта любовная чепуха - слишком уж уныло и слезливо. Он сумел не только воспользоваться наследством, но и выгодно его приумножить. Но вот его жена Паола слишком уж пресытилась хорошей жизнью - иного и не скажешь. Именно из-за этой героини роман меня впечатлил не так сильно как мог бы. Советую ли я эту книгу? Да. Ее стоит прочитать хотя бы ради Дика Форреста.