Мак червоний в росі...
Паперова книга | Код товару 727697
Yakaboo 4/5
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Дуліби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2005
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~115х205 мм)

Усе про книжку Мак червоний в росі...

Це роман про покоління «світлого смутку і обережної радості» – людей, народжених в 1960-х роках, в очах яких “тепле літо цвіло” і водночас у чиїх грудях «зяяла діра». Дія відбувається у колі сучасних інтелектуалів, яких об’єднують заплутані особисті стосунки, спогади про дитинство та юність у радянському Києві. Друзі здійснюють подорож до місць “хронотопних зламів”, і в Чорнобильській зоні їм вдається позбутися того, що їх давно мордувало.

Оповідь ведеться під супровід ностальгійних «мельодій» 1960-х, до речі, рядки з пісні «На долині туман», дали назву роману.

Характеристики
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Дуліби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2005
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~115х205 мм)
Рецензії
  •  
    Марина Гримич "Мак червоний в росі"
    Книга залишила після себе почуття розгубленості, роздвоєння і половинчастості. Автор спробувала розкрити трегедію покоління, народженого у 60-х, через призму "життя" чи "існування" двох привидів, дівчаток, які разом здійснили самогубство у підлітковому віці і тепер блукають між двома світами, бо потойбіччя їх не прийняло, а реальність не відпустила.
    Розуміння, що Ляля і Масюня - привиди, приходить майже в кінці книги. До того певні підозри викликають лише думки Лялі - єдиним суцільним потоком, без розділових знаків, великих літер, набір слів та й годі, в які ти намагаєшся розставити коми, крапки, щоб якось вловити суть, та врешті просто читаєш, не вникаючи в написане.
    Як на мене, то в книзі чогось бракує. Вона здалася мені недописаною. Можливо, з анотації я очікувала історію про покоління 60-тих, а отримала забагато привидів. Не знаю... Та підняті авторкою проблеми надзвичайно гострі й актуальні сьогодні. Але там немає рецептів, як їх подолати, а так хочеться мати алгоритм дій, щоб не заморочуватися, а просто зробити, як книжка написала, і мати спокій.
    Цитати таки змушена залишити. Вони запали мені в серце:

    "...діти київської інтелігенції 60-х - це культурний феномен... Це покоління людей, в яких найчіткіше з-поміж усіх інших-дітей 50-х, дітей 70-х, тим більше дітей 40-х і 80-х-виявляє себе синдром "Два Я". Живучи в добу розвиненого соціалізму, вони блискуче грали "юного ленінця", "зразкового комсомольця", "молодого члена партії", знаючи, що це найкращий спосіб досягнути успіху у кр'єрі. Ніхто - ні діти 50-х, ні діти 70-х, ні, тим більше, 40-х і 80-х- не зневажав цієї ідеї більше від них і ніхто так цинічно не експлуатував цю ідею заради власної користі. У цих людях - саме через те, що вони були народжені в 60-ті роки і саме в Києві, епіцентрі духовного відродження, - волелюбність і природжена багатовимірна обдарованість виявилися більшою мірою, ніж в інших поколіннях, тож саме тому в зрілому віці, який збігся з початком ринкових відносин, їм найлегше з-поміж інших поколінь було виплисти на поверхню, вирахувати траєкторію стрімкої течії змін і досягти персонального успіху. Проте, хоч і видавалося, що ці люди досягли всього, про що може мріяти людина, друге "Я" цих людей було глибоко травмоване. Й тому вони один по одному гинули за дивних, а часом трагічних обставин"
    "...поколінню, народженому в 60-і, батьки суворо забороняли порушувати священні узи моралі, однак ми їх порушували, причому в найрадикальніших формах. Молодість наша бурхлива, любовно-барокова, ми скуштували її сповна, саме тому наше покоління сьогодні вже нічим не здивуєш. Поколінню 70-х батьки вже все дозволяли, і вони пірнали в свободу любовних утіх, проте це вже було не те, не таке солодке і збочене, як заборонений плід любові дітей 60-х. Покоління 70-х любить розкуто, але досить просто. В них немає барокової фантазії й ризикованості Адама й Єви. В них усе просто, відкрито й правильно. Поколінню 80-х вже усе дозволено, адже їхні батьки народжені в 60-і, проте їм уже нецікаво. Це досить асексуальне, в порівнянні з дітьми 60-х, покоління. Це не значить, що вони заперечують секс. Просто є купа інших буржуазних утіх-і секс у них не на першому місці. Щоправда, це схема для київського сітізена. Що ж до провінції, то тут часові рамки зсунуті назад."
    "Мені інколи здається, що відмінності між Великою Україною і Галичиною лежать на біохімічному рівні: ми їли різну їжу. Ви їли польську їжу, а ми українську!"
Купити - Мак червоний в росі...
Мак червоний в росі...
90 грн
Є в наявності
 

Рецензії Мак червоний в росі...

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Марина Гримич "Мак червоний в росі"
    Книга залишила після себе почуття розгубленості, роздвоєння і половинчастості. Автор спробувала розкрити трегедію покоління, народженого у 60-х, через призму "життя" чи "існування" двох привидів, дівчаток, які разом здійснили самогубство у підлітковому віці і тепер блукають між двома світами, бо потойбіччя їх не прийняло, а реальність не відпустила.
    Розуміння, що Ляля і Масюня - привиди, приходить майже в кінці книги. До того певні підозри викликають лише думки Лялі - єдиним суцільним потоком, без розділових знаків, великих літер, набір слів та й годі, в які ти намагаєшся розставити коми, крапки, щоб якось вловити суть, та врешті просто читаєш, не вникаючи в написане.
    Як на мене, то в книзі чогось бракує. Вона здалася мені недописаною. Можливо, з анотації я очікувала історію про покоління 60-тих, а отримала забагато привидів. Не знаю... Та підняті авторкою проблеми надзвичайно гострі й актуальні сьогодні. Але там немає рецептів, як їх подолати, а так хочеться мати алгоритм дій, щоб не заморочуватися, а просто зробити, як книжка написала, і мати спокій.
    Цитати таки змушена залишити. Вони запали мені в серце:

    "...діти київської інтелігенції 60-х - це культурний феномен... Це покоління людей, в яких найчіткіше з-поміж усіх інших-дітей 50-х, дітей 70-х, тим більше дітей 40-х і 80-х-виявляє себе синдром "Два Я". Живучи в добу розвиненого соціалізму, вони блискуче грали "юного ленінця", "зразкового комсомольця", "молодого члена партії", знаючи, що це найкращий спосіб досягнути успіху у кр'єрі. Ніхто - ні діти 50-х, ні діти 70-х, ні, тим більше, 40-х і 80-х- не зневажав цієї ідеї більше від них і ніхто так цинічно не експлуатував цю ідею заради власної користі. У цих людях - саме через те, що вони були народжені в 60-ті роки і саме в Києві, епіцентрі духовного відродження, - волелюбність і природжена багатовимірна обдарованість виявилися більшою мірою, ніж в інших поколіннях, тож саме тому в зрілому віці, який збігся з початком ринкових відносин, їм найлегше з-поміж інших поколінь було виплисти на поверхню, вирахувати траєкторію стрімкої течії змін і досягти персонального успіху. Проте, хоч і видавалося, що ці люди досягли всього, про що може мріяти людина, друге "Я" цих людей було глибоко травмоване. Й тому вони один по одному гинули за дивних, а часом трагічних обставин"
    "...поколінню, народженому в 60-і, батьки суворо забороняли порушувати священні узи моралі, однак ми їх порушували, причому в найрадикальніших формах. Молодість наша бурхлива, любовно-барокова, ми скуштували її сповна, саме тому наше покоління сьогодні вже нічим не здивуєш. Поколінню 70-х батьки вже все дозволяли, і вони пірнали в свободу любовних утіх, проте це вже було не те, не таке солодке і збочене, як заборонений плід любові дітей 60-х. Покоління 70-х любить розкуто, але досить просто. В них немає барокової фантазії й ризикованості Адама й Єви. В них усе просто, відкрито й правильно. Поколінню 80-х вже усе дозволено, адже їхні батьки народжені в 60-і, проте їм уже нецікаво. Це досить асексуальне, в порівнянні з дітьми 60-х, покоління. Це не значить, що вони заперечують секс. Просто є купа інших буржуазних утіх-і секс у них не на першому місці. Щоправда, це схема для київського сітізена. Що ж до провінції, то тут часові рамки зсунуті назад."
    "Мені інколи здається, що відмінності між Великою Україною і Галичиною лежать на біохімічному рівні: ми їли різну їжу. Ви їли польську їжу, а ми українську!"
 
Характеристики Мак червоний в росі...
Автор
Марина Гримич
Видавництво
Дуліби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2005
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~115х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Видання
2-е (переработанное)
Тираж
5000
ISBN
978-966-8910-78-4
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література