Якщо охарактеризувати цю книгу коротко, то це - розважальне жіноче читання без надмірної солодкавості на один-два вечори. Якщо ж більш детально, то можна зауважити небанальний сюжет, оригінальні ситуації і персонажі, досить добре побудовані діалоги. Але при усіх плюсах лишається враження якоїсь недоробки, неприродності. Так, наприклад, головні героїні цікаво описані у характеристиках автора, але потім вони не проявляються, як персонажі, настільки жваво і захоплююче, вони ніби пласкі і затиснені у межах своїх типажів. Те ж можна сказати і про чоловіків у творі, які взагалі виписані, ніби пунктиром... Зрозуміло, що до розважальної прози не варто ставити високих художніх вимог, але це ж Марина Гримич, тому розраховуєш на більшу завершеність усіх складових твору. Загалом, моє враження від "Магдалинок", як від розчинної кави: ніби є аромат, але не такий запашний і багатий; ніби є смак, але значно бідніший від смаку звареної кави; одне добре - необхідну порцію кофеїну все одно отримаєш :)