Чекали на цю книгу з нетерпінням, і ось вона у нас в сімейний бібліотеці. Палітурка тверда, яскравого забарвлення, одразу привертає до себе увагу. Але є мінуси: газетний папір темно - сірого кольору, шрифт середній, очі швидко втомлюються, книгу довго не почитати, і трохи зависока вартість. Сам зміст розділений на п'ять частин, дуже насичений легендами, переказами. Остання частина детальніше описує міфічних істот: домовика, лісовика, чугайстера, водяника, різних богинь, мавок, русалок. Враження дежавю було, коли прочитала першу легенду, за неї другу... В цілому досить непогано, читати можна і треба для саморозвитку підліткам та дорослим. Дякую інтернет магазину Якабу за можливість придбати книгу Юрія Винничука Міфи та легенди українців.

Не зрозуміла я цієї книги. Якась мішанина з переказів, дивних фанфіків на тему біблії, казок, та не знати чого іще. Якщо відкрити зміст, то може здатися, що книга структурована, але придивившись, ви зрозумієте, що це і близько не так. Візьмімо перший розділ - "Легенди про творення світу". Там можна знайти Казку про Долю і Недолю. Три рази під ряд, кожного разу трошки іншими словами. Навіщо в такій невеликій за об'ємом книзі одна і та ж історія, розказана тричі? І яке взагалі вона має відношення до творення світу? Така ж ситуація з історіями про Довбуша, чи Хмельницького, чи чортів. Вони повторюються по два-три рази. Це, імовірно, одна і та ж історія, але записана в різних куточках країни, але напевно ми знати не можемо. Тому що ніякої інформації про це читачу не дають. І звідси випливає друга претензія. Ну чого не зробити в кінці приписку де, ким та з чиїх слів ця казка/легенда була записана, або ж з якого іншого джерела взята? З літописними легендами та з роботами Володимира Гнатюка все ясно, ну а решта? З редактурою просто якась біда. За менш, ніж дві сторінки розповіді про русалок, тричі повторюється, що вони полюбляють сміятися і плескати в долоні, та ще разів п'ять, що вони можуть виглядати, як маленькі діти. Невже так складно вичистити текст від нескінченних повторів? Саме видання таке, як любить робити "Фоліо". Газетний папір, глянцева палітурка. Корінець і задня обкладинка чогось яскраво-жовті, як на мене, не найвдаліше рішення, але то вже кому що подобається.

Книга «Міфи та легенди українців» покликана заповнити прогалину, яка уворилася в історії української міфології. Як це не парадоксально, але якщо ви спробуєте пригадати персонажів української міфології, а тим більше книжку, в якій вони описуються, то це буде зробити надзвичайно складно. Нам набагато легше пригадати персонажів грецької чи римської, навіть єгипетської міфології, а з українськими міфічними істотами все набагато складніше. Юрій Винничук відомий нам як літературний містифікатор, перекладач, редактор. Цього разу він постає в новій іпостасі – упорядника краєзнавчих матеріалів. Книга містить декілька тематичних розділів: «Легенди про створення світу», «Літописні легенди», «Народні перекази», «Демонологічні легенди», «Українська демонологія у викладі Володимира Гнатюка» (фольклориста, етнографа, громадсько-політичного діяча). Книга буде цікавою для всіх категорій читачів. Читається легко та цікаво. І виявляється наша міфологія є не менш цікавою, ніж у інших країн. А ще вона рідніша, бо наша.