Це – історичний роман про часи смути у Московському царстві у 1600-х роках і історія першого з (лже) Димитріїв. Дія відбувається у Московщині, Великому князівстві Литовському (включно з Києвом) та Польському королівстві. Книга спирається на історичні документи, деякі з яких процитовано у зносках. У 1602 три монахи покидають Москву і рухаються у напрямку до литовського кордону. Один з монахів – Гришка, є молодим хлопцем за яким йде полювання, хоча причини останнього не названо. Група має кілька пригод – від зустрічі зі скоморохами, які серед іншого повідомляють, що правити Годунову сім років і до князя Костянтина-Василя Острозького і навіть польського короля Зиґмунда ІІІ (Вази). При чому якщо на початку наче Григорій (тоді звався Юшко) був челяддю у Романових, то з часом він сам увірує у те, що і є дивом спасений царевич, а авторка пише таким чином, що її позицію наприкінці книги визначити важко. В цілому досить цікаво, хоч історична проза, це не те, у чому я знаюсь. Планую прочитати умовний другий том, присвячений дружині (лже) Димитрія Марині Мнішех під назвою Марина Мнішех: Імператриця смути