Мені подобаються романи, котрі Ірена Карпа пише для дорослих, тож не дивно, що і її дитячий дебют мене зацікавив. Книжку «Луї та його монстри» я купувала у подарунок племінниці, і дівчинці сподобалась як історія, так і видання. Книгу ми читали разом, тож знаю це точно. Вона поки що надто маленька, аби вловити філософські підтексти, якими сповнена ця книжка, але про все по черзі. Луї прокидається вночі і розуміє, що його кіт кудись зник. Хлопчик боїться темряви, але мусить розшукати улюбленця, тому він встає і ходить великою квартирою, а в кожному кутку на малого чекають монстри… «Луї та його монстри» - це не просто розповідь, а ще й трохи терапевтична книжка – вона покаже дитині, що потвори – це лише плід уяви, і варто ввімкнути світло, як вони знову стануть звичайними предметами, якими наповнена кожна домівка. Родзинка книги – її ілюстрації. Техніка, в якій їх намальовано, дуже підходить до теми книги: малюнки ніби затягують. Варто також згадати і про те, що книжка двомовна: українською і французькою.