Не зважайте на оманливу назву. Адже тут йтиметься не зовсім про переклад, а радше про мову, нову опановану мову. Мову, яку втрачаєш через те, що переїжджаєш і вона з часом атрофується, і яку опановуєш, бо мусиш спілкуватися з людьми країни, у якій опинився. Так, спершу важко, бо, як розповідає авторка, вона стала людиною без гумору, адже не може смішно (читайте доладно) розповісти анекдот. Проте й не може сміятися тоді, коли могла сміятися у Польщі... Але є очевидні переваги: двомовність, мимовільне пізнання культурних відмінностей, звідки й надзвичайна спостережливість. Може, тому Єва стане професоркою англійської мови і літератури та лекторкою у найвідоміших університетах світу, писатиме статті для The New York Times. Тому тут можна вичитати дещо про літературу, якою зачитувалась авторка у дитинстві та згодом. Треба й згадати те, що такі мовні перипетії - наслідок еміграції з Польщі в Канаду, а згодом до США. Та й факт, що батьки-євреї Єви походять із Західної України, які за два місяці до кінця Другої Світової тікають до Кракова, де згодом і народжується Єва. Тож можна й дізнатися про традиції тодішньої Польщі, дещо з часів війни та традиції/життя кінця 40-х-початку 50-х рр. Ну й звісно про життя у Канаді та США очима вихідчині з наших теренів. Хоча важко вмістити опис змісту, бо книжка дуже багатогранна і всеохопна