Я дуже часто чула про цю книгу, але ніколи не знала про що вона. Коли вирішила все таки купити я не прочитала анотації, бо дуже рідко це роблю. Перше, що хочу порадити, коли будете розглядати цю книгу - прочитати про що вона, бо, наприклад, я, знаючи про що вона, не взялась би за неї. Ось чому. Книга написана у формі щоденника, сповіді головного героя, який має психічну травму. Він, будучи дорослою людиною, закохується у Лоліту, якій 12 чи 13 років. Героїня, звісно, теж не подарунок і це вдвічі для мене ускладнює прочитання. Чому я не дочитала? Бо тематика любові дорослих людей до дітей, включаючи їхні сексуальні зв'язки, для мене завжди було "табу". Не знаю, чому, але завжди закриваю книги, що мають такий посил. Звісно, це все дуже суб'єктивно, і не всі так гостро будуть реагувати на це. Поки я читала мої емоції змінювались від гніву до співчуття і навпаки. Але все ж таки несприйняття цієї теми зіграло свою роль. Я закрила книгу і більше не хочу до неї повертатись. Але мушу сказати, що я ні в якому разі не агітую не читати цю книгу. Це класика, це бестселер, і Володимир Набоков взявся дійсно за складну тему. Проте, звісно, це не той тип книги, який читаєш для задоволення чи для відпочинку. На неї треба налаштуватись. Без сумнівів, автор "Лоліти" майстерно написав цю історію, раз вона змогла викликати емоції, хоч і негативні. Так і має бути, він справився із своїм завданням. І наостанок хочу сказати, що окрім складної проблематики, у книзі також складний синтаксис, довгі речення. Іноді треба перечитувати деякі з них по декілька разів. А оскільки це написано у формі сповіді, то вона не дуже динамічна, тобто більше акценту не на розвиток подій, а на емоції людини.

Оповідь ведеться від імені такого собі Гумберта, чоловіка середнього віку з незакінченою психологічною освітою, проте з певними претензіями на ерудованість в областях філософії та літератури. Колись давно в підлітковому віці він був закоханий в дівчину Аннабелла. Історія кохання не склалася через те, що обоє були малолітніми, та й дівчина за кілька місяців померла від тифу. І от ця підліткова трагедія нібито вплинула на все подальше життя головного персонажа, зокрема і на його вподобання в сексуальному плані. Гумберт не зміг змиритися з тим, що все так скінчилося, і в кожній наступній жінці шукав свою Аннабеллу, тільки проблема була в тому, що сам чоловік дорослішав, а його перше кохання так і лишалося в тому ніжному підлітковому віці, на який дорослий чоловік не мав аж ніякого права. Життя Гумберта докорінно змінилося, коли він зустрів Лоліту, дівчинку 12-ти років, яка силою обставин стала його прийомною дочкою. Нездорове кохання дорослого чоловіка до дитини зруйнувало все, що роками будувалося, аби тримати себе в рамках пристойності. Це історія ,,збоченої,, любові, яка руйнує життя... Але чи можна виправдати таку поведінку коханням? Інколи трапляються речі, які не можна виправдати нічим.

Автор зробив рішучий крок у різноманітності тем для сюжетів. Це не слізна трагедія, але й не солоденька історія кохання. Ще не читала книг не від імені жертви, а з боку злочинця. Не беручи до уваги слова що це історія про заборонене кохання і подібні епітети, роман мені не сподобався. Щось середнє між історією про дорослого чоловіка ї його пристрасть до молодої дівчини(таких романів ціла купа) і історією хворобливої залежності педофіла. Моя суб’єктивна думка, то не варто писати від лиця хворого персонажа, можливо хтось надихнеться. Так проблема є в суспільстві і в книгах піднімають різні гострі теми, але прям не возвеличенням кохання, яке неможливе. Половину книги я думала, як автор міг таке написати, а іншу половину чи зі мною все добре, раз я це читаю. Все ж це історія про хворого, який зламав життя дівчинці. Так, є такий тип дівчаток, хто швидше за ровесниць дорослішає та фарбується і вертить своїм хвостиком перед чоловіками, не задумуючись про серйозні наслідки. І не знаючи ще всіх нюансів кохання. Як назвав цей тип дівчаток сам автор"німфетки". Кохання в книзі йде лиш від героя і в контексті власного егоїзму і потурання своїм прихотям. Гумберт сам зізнається, що відчуває слабкість до дівчаток, так наймає повій або неповнолітніх, або щоб дружина виглядала як дівчинка. А побачивши Лоліту, вирішив одружитись на її матері і підлаштувати її загибель, щоб прикриватись опікунством подорожувати з нею і втішатись з нею вночі. Кохання то не про ненависть і намагання дівчинки втекти. Це історія про надломлене життя в дитинстві. Коли ще не розумієш суті ні сексу, ні кохання. Не було б так неприємно читати, якби почуття були взаємні, а тут ще й домішок педофілії. Страшно, що хворі люди є і в нашому суспільстві часто трапляються жертви педофілії. Якщо вдуматись, то це на фантастика, це грубі реалії життя.