Лоліта
Паперова книга | Код товару 888905
Yakaboo 4.1/5
Автор
Володимир Набоков
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1955
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Лоліта

Культова класика! 

  • Один з найвидатніших та найскандальніших романів ХХ століття 
  • Дві успішні екранізації 
  • Історія, яка тривалий час була забороненою Лоліта…

Вона була для нього звабливим, жаданим сном. Маленька спокусниця, антична німфа, безгрішне янголя. Лоліта. Вона була його прокляттям. Увесь світ став супроти, всі правила та приписи було нещадно порушено. Все перетворилося на клубок тернів. Чи це кохання? Чи це злочин? Чи нічого цього не існувало взагалі, окрім них двох? Заради неї він скоїв чимало жахливих речей, одержимий однією думкою: «Не втратити свою Лоліту». Ту саму, що стала світлом його життя, полуменем його тіла. Його гріх, його душа. Ло. Лі. Та.

Про автора:

Володимир Набоков — видатна особистість у мистецькому світі, прозаїк та поет, перекладач, літературознавець, його твори неодноразово успішно екранізовували та зараховували до списків бестселерів журналу Time. Сенсаційно-скандальна «Лоліта» Набокова є одним зі ста найкращих романів ХХ століття. Видатний американський письменник Ґрем Ґрін назвав її найвизначнішою книжкою в сучасній літературі, хоча сам автор двічі хотів спалити свій твір.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Володимир Набоков
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1955
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Не для всіх 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, які не можна рекомендувати абсолютно всім до прочитання, от саме до таких "Лоліта" Набокова і належить. Безумовно, якби вона не несла певну ідею, то одним лише скандальним сюжетом малоймовірно, що прославилася б. Та і яким би майстерним оповідачем автор не був, велику роль грає, що він оповідає, а ще більшу - хто його слухає.

    Для мене ця книга щось із розряду професійної тематики, для тих, хто має причетність до дитячої психології, виховання, соціалізації.

    Місцями мені хотілося закрити книгу і більше до неї не повертатись. Так, книгу закрити легко, як і очі на те, що такі випадки реальні в нашому житті - але хіба від цього їх стане менше?

    Нам відомо, що головний герой психічно нездоровий, і сталося це внаслідок його дитячої травми. Постраждавши, він вплутує в свою історії дівчаток від 12 до 14 років, які є для нього привабливими. Та привабливими саме в сексуальному плані. Ні про яку любов тут говорити не слід, адже Гумберт постійно думає, що після 14-ти років всі чари Лоліти розвіються, а це явно демонструє лише споживацьке ставлення до неї.

    Це дійсно та книга, до прочитання якої потрібно бути готовим
  •  
    Лоліта 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже своєобразна історія і вона однозначно не для всіх. Читала одночасно з абсолютною відразою і можна сказати ненавистю до головного героя, з жалем до Лоліти і захопленням до автора. Це моя перша книга Володимира Набокова, хоча можливо щось і читала у шкільній програмі, але зараз згадати не можу. Незважаючи на те, що написано трохи складно і затягнуто, читати дуже цікаво саме через неймовірно точний опис героїв, а саме їх емоцій. Я просто наповнювалася відразою і люттю до головного героя, і можливо це не найкращі емоції від прочитання книги, але це ті емоції, які я відчуваю до реальних людей, які подібні на головного героя Гумберта.
    Звичайно роман вражає, ще усвідомленням того в який час він був написаний. Сьогодні такі ситуації і теми активно висвітлюються у новинах, але у середині минулого століття це була ще тема табу.
    Також варто звернути увагу на психологічну складову цієї складної історії і, певно якби не вона, то я б не хотіла, щоб така книга існувала. Тому, що автор все-таки хоче показати, що історія Гумберта і Лоліти це не історія кохання, це історія хворої людини, яка зламала долю невинної дитини, також це історія взаємовідносин батьків і дітей, проте, наскільки важливо розуміти свою дитину і завоювати її довіру.
    Ця книга, не для людей зі слабкими нервами чи психікою, тож читати чи ні вирішувати вам!
Купити - Лоліта
Лоліта
200 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Володимир Набоков
Володимир Набоков

Володимир Набоков народився 22 квітня 1899 року в місті Санкт-Петербурзі. Батьки були дуже заможніми з дворянської сім'ї. Батько був відомим політиком, юристом, і одним з лідерів Конституційно-демократичної партії. Мати, була дочкою Багот золотопромисловця і походила з дворянського роду. Сім'я Набокова була дуже грамотною і в побуті використовувалося три мови, а саме, англійська, французька і росі...

Детальніше

Рецензії Лоліта

  •  
    Не для всіх 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, які не можна рекомендувати абсолютно всім до прочитання, от саме до таких "Лоліта" Набокова і належить. Безумовно, якби вона не несла певну ідею, то одним лише скандальним сюжетом малоймовірно, що прославилася б. Та і яким би майстерним оповідачем автор не був, велику роль грає, що він оповідає, а ще більшу - хто його слухає.

    Для мене ця книга щось із розряду професійної тематики, для тих, хто має причетність до дитячої психології, виховання, соціалізації.

    Місцями мені хотілося закрити книгу і більше до неї не повертатись. Так, книгу закрити легко, як і очі на те, що такі випадки реальні в нашому житті - але хіба від цього їх стане менше?

    Нам відомо, що головний герой психічно нездоровий, і сталося це внаслідок його дитячої травми. Постраждавши, він вплутує в свою історії дівчаток від 12 до 14 років, які є для нього привабливими. Та привабливими саме в сексуальному плані. Ні про яку любов тут говорити не слід, адже Гумберт постійно думає, що після 14-ти років всі чари Лоліти розвіються, а це явно демонструє лише споживацьке ставлення до неї.

    Це дійсно та книга, до прочитання якої потрібно бути готовим
  •  
    Лоліта 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже своєобразна історія і вона однозначно не для всіх. Читала одночасно з абсолютною відразою і можна сказати ненавистю до головного героя, з жалем до Лоліти і захопленням до автора. Це моя перша книга Володимира Набокова, хоча можливо щось і читала у шкільній програмі, але зараз згадати не можу. Незважаючи на те, що написано трохи складно і затягнуто, читати дуже цікаво саме через неймовірно точний опис героїв, а саме їх емоцій. Я просто наповнювалася відразою і люттю до головного героя, і можливо це не найкращі емоції від прочитання книги, але це ті емоції, які я відчуваю до реальних людей, які подібні на головного героя Гумберта.
    Звичайно роман вражає, ще усвідомленням того в який час він був написаний. Сьогодні такі ситуації і теми активно висвітлюються у новинах, але у середині минулого століття це була ще тема табу.
    Також варто звернути увагу на психологічну складову цієї складної історії і, певно якби не вона, то я б не хотіла, щоб така книга існувала. Тому, що автор все-таки хоче показати, що історія Гумберта і Лоліти це не історія кохання, це історія хворої людини, яка зламала долю невинної дитини, також це історія взаємовідносин батьків і дітей, проте, наскільки важливо розуміти свою дитину і завоювати її довіру.
    Ця книга, не для людей зі слабкими нервами чи психікою, тож читати чи ні вирішувати вам!
  •  
    Найвідоміший роман Набокова
    37-річний Гумберт винаймає кімнату у Гейзів і закохується у доньку хазяйки. І воно б нічого, та дівчинці лише 12 років. Але чоловік впевнений, що це не просто дитина, а німфетка, і це вона його спокусила. Щоб бути ближче до Лоліти він одружується з її мамою Шарлоттою. Коли жінка гине, він по суті викрадає свою падчерку і переховується з нею в мотелях, пересуваючись Сполученими Штатами. Згодом вони осідають на Сході країни, так минає два роки. Чари юності Лоліти згасають, вона закохується в драматурга і тікає з ним. Але Гумберт хоче повернути свою Лоліту..

    Читати «Лоліту» треба дуже уважно, адже в ньому немає жодної зайвої деталі, він дуже концентрований. А що вже казати про художні засоби та мову Набокова! Вони бездоганні, це можна було би читати, навіть якщо сюжет був нецікавим. Але і сюжет тут захопливий. Зважаючи на скандальну тему, рекомендувати цей твір усім без винятку не стану, але якщо ви любите таку концентровану й красиво написану прозу – «Лоліта», думаю, мусить вам сподобатись.
  •  
    Заборонений плід завжди солодкий?
    Це дуже складна книга. Особисто я змогла її читати лише малесенькими порціями: чи то через те, що автор пише складно та великими реченнями, чи то через те, що в книзі відбувається. У цілому я її читала більше року.

    Володимир Набоков дуже смілива людина, що не побоявся написати таку історію, яка значно змінила його життя як письменника, бо тяжко зараз уявити людину, яка б не чула його прізвища або його відому "Лоліту", хай навіть якщо вони не читали.

    Дуже довго я ходила навколо цієї книжки, боялася перетнути заборонену межу, але, прочитавши її, я залишилася під величезним враженням: тяжко було навіть зрозуміти під негативним чи нейтральним, позитиву в цій книжці немає взагалі.

    Книгу було дивно читати, особливо коли були описані еротичні сцени, бо Лоліта часом мало нагадувала сором'язливу дівчинку 12-ти років. Таке було відчуття, що в ній грали підліткові гормони, бажання хлопця або чоловіка, який би дав можливість їй відчути насолоду від статевих стосунків, тому і відчувалася вона більше саме як доросла дівчина.

    Питання, на яке до сих пір ніхто не може дати однозначну відповідь: хто ж винний в цьому "коханні"? Чоловік, який використав маленьку дівчинку та її горе для того, щоб задовольнити свої фізичні потреби, чи дівчинка-підліток, яка іноді зовсім не виступала проти того, що між ними відбувалося в кімнатах готелів? Здається, ми ніколи не зможемо знайти відповідь на це питання...
  •  
    Боже, як же це погано...
    "Лоліта" Володимира Набокова одна із тих небагатьох книжок, які я недочитала... Просто не змогла.

    Я аж нічого не маю проти різниці в віці (я навіть можна сказати трішки прихильниця, бо однолітки мене рідко вражають), або ще чогось там, але тут це було подано настільки відразливо, настільки брудно і дещо вульгарно, що активність мого читання виглядала приблизно так: прочитала двадцять сторінок, відкинула книжку, продовжила, прочитала двадцять сторінок, відкинула книжку, ледь продовжила, прочитала п'ятнадцять сторінок, відкинула книжку подалі, вдихнула глибше, продовжила... І так я не дійшла навіть до середини.

    Я читала книжки подібні цій, але там все було так добре обґрунтовано, настільки привабливо описано, що ти переживав разом з героями, підтримував їх, пишався ними, а тут нічого крім огиди ані Лоліта, ані ... в мене не викликали.

    Просто одна справа, коли не по роках сформована дівчина, як фізично так і розумово, нудиться разом зі своїми однолітками, а знаходить гідного співбесідника лише в чоловікові, хоч той і дещо старший. Вони поступово закохуються один в одного. Чоловік постійно картає себе і почувається останнім покидьком, але, коли розуміє, що її кохання йому дорожче, ніж криві погляди, вони знаходять щастя. Але тут ми маємо цілковиту дитину, як зовні, внутрішньо так і по поведінці, і абсолютно не обтяженого совістю чоловіка. Як воно вам?

    Фінал. Ну, можу сказати лише те, що вони скоріш за все лише цього і заслуговували.
  •  
    Читала "Лоліту" рік тому, а емоції досі не відпускають
    Я хотіла прочитати "Лоліту" дуже давно. Погодьтеся, є книги, які плануєш прочитати роками. Все відкладаєш їхню покупку, а коли й купиш - відтягуєш момент читання. Коли я побачила це неймовірне видання "Лоліти" від КСД, то вирішила, що настав мій час. Я купила книгу, а згодом її прочитала.

    Пишу цей відгук через рік після того, як познайомилась із "Лолітою". Протягом всього 2019 я багато разів згадувала цей роман, думала над ним. Моє ставлення до деяких епізодів змінилося, але загальне враження залишилося сталим - "Лоліта" - це геніальна книга!

    Думаю, про сюжет немає сенсу згадувати, бо про нього, мабуть, чули всі. Це історія про 37-річного чоловіка Гумберта, який вступає в інтимні стосунки із 12-річною дівчинкою Лолітою.

    Як же прекрасно пише Набоков! Його довгі складні речення, багаті метафорами і порівняннями, беруть в полон із перших сторінок роману. Письменник такими гарними словами описує такі жахливі речі.

    В один момент, під час читання, я зрозуміла, що співчуваю Гумберту. Так, співчуваю людині, яка має стосунки із 12-річною дівчинкою. Але Набоков пише так, що, мимоволі, стаєш імпонувати Гумберту. А потім із жахом відчуває себе також причетним до його злочинів. Принаймні, в мене такі почуття були.

    "Лоліта" - це однозначно книга не для всіх. Для мене вона стала однією з кращих прочитаних у 2019 році. Читати чи ні - вибір за вами!
  •  
    Книга - потрясение
    Учитывая, что оригинал "Лолиты" написан на английском языке, выход знаменитого романа в переводе на украинский - это примечательное событие. Перевод выполнен на достойном уровне, без значительных косяков и ошибок.
    Я читал этот роман оригинале лет восемь назад и тогда я получил мало удовольствия от этой книги. Я был, как и большинство шокирован.
    Мы бессознательно привыкли к тому, что герои книг - это более, или менее, все же, герои. Со школы нам вдалбливали про моральные уроки в литературе, а здесь... Эта книга просто обрушивается на читателя, как порой на человека малоопытного обрушивается сама жизнь, ее серые и черные тона и полутона. В общем, это еще большой вопрос - кто здесь монстр: Гумберт, Лолита, или те, кто их породил...
    Набоков - настоящий гений. Это гениальная литературная работа и конечно же, это - вызов для любого читателя, это - потрясение.
    Я не рекомендую читать ее всем и каждому. Я рекомендую читать эту книгу всем кто любит высокую литературу и способен насладиться мастерством автора. Я рекомендую читать ее всем, кто не боится взглянуть на жизнь под незнакомым углом. Всем, кто ценит книги, которые ошеломляют и не забываются.
  •  
    Сповідь хворого вдівця
    Автор зробив рішучий крок у різноманітності тем для сюжетів. Це не слізна трагедія, але й не солоденька історія кохання. Ще не читала книг не від імені жертви, а з боку злочинця.
    Не беручи до уваги слова що це історія про заборонене кохання і подібні епітети, роман мені не сподобався. Щось середнє між історією про дорослого чоловіка ї його пристрасть до молодої дівчини(таких романів ціла купа) і історією хворобливої залежності педофіла. Моя суб’єктивна думка, то не варто писати від лиця хворого персонажа, можливо хтось надихнеться. Так проблема є в суспільстві і в книгах піднімають різні гострі теми, але прям не возвеличенням кохання, яке неможливе. Половину книги я думала, як автор міг таке написати, а іншу половину чи зі мною все добре, раз я це читаю. Все ж це історія про хворого, який зламав життя дівчинці. Так, є такий тип дівчаток, хто швидше за ровесниць дорослішає та фарбується і вертить своїм хвостиком перед чоловіками, не задумуючись про серйозні наслідки. І не знаючи ще всіх нюансів кохання. Як назвав цей тип дівчаток сам автор"німфетки". Кохання в книзі йде лиш від героя і в контексті власного егоїзму і потурання своїм прихотям. Гумберт сам зізнається, що відчуває слабкість до дівчаток, так наймає повій або неповнолітніх, або щоб дружина виглядала як дівчинка. А побачивши Лоліту, вирішив одружитись на її матері і підлаштувати її загибель, щоб прикриватись опікунством подорожувати з нею і втішатись з нею вночі. Кохання то не про ненависть і намагання дівчинки втекти. Це історія про надломлене життя в дитинстві. Коли ще не розумієш суті ні сексу, ні кохання. Не було б так неприємно читати, якби почуття були взаємні, а тут ще й домішок педофілії. Страшно, що хворі люди є і в нашому суспільстві часто трапляються жертви педофілії. Якщо вдуматись, то це на фантастика, це грубі реалії життя.
  •  
    Лоліта
    Оповідь ведеться від імені такого собі Гумберта, чоловіка середнього віку з незакінченою психологічною освітою, проте з певними претензіями на ерудованість в областях філософії та літератури. Колись давно в підлітковому віці він був закоханий в дівчину Аннабелла. Історія кохання не склалася через те, що обоє були малолітніми, та й дівчина за кілька місяців померла від тифу. І от ця підліткова трагедія нібито вплинула на все подальше життя головного персонажа, зокрема і на його вподобання в сексуальному плані. Гумберт не зміг змиритися з тим, що все так скінчилося, і в кожній наступній жінці шукав свою Аннабеллу, тільки проблема була в тому, що сам чоловік дорослішав, а його перше кохання так і лишалося в тому ніжному підлітковому віці, на який дорослий чоловік не мав аж ніякого права.
    Життя Гумберта докорінно змінилося, коли він зустрів Лоліту, дівчинку 12-ти років, яка силою обставин стала його прийомною дочкою. Нездорове кохання дорослого чоловіка до дитини зруйнувало все, що роками будувалося, аби тримати себе в рамках пристойності.
    Це історія ,,збоченої,, любові, яка руйнує життя... Але чи можна виправдати таку поведінку коханням? Інколи трапляються речі, які не можна виправдати нічим.
  •  
    Не змогла, не дочитала
    Я дуже часто чула про цю книгу, але ніколи не знала про що вона. Коли вирішила все таки купити я не прочитала анотації, бо дуже рідко це роблю. Перше, що хочу порадити, коли будете розглядати цю книгу - прочитати про що вона, бо, наприклад, я, знаючи про що вона, не взялась би за неї. Ось чому.

    Книга написана у формі щоденника, сповіді головного героя, який має психічну травму. Він, будучи дорослою людиною, закохується у Лоліту, якій 12 чи 13 років. Героїня, звісно, теж не подарунок і це вдвічі для мене ускладнює прочитання. Чому я не дочитала? Бо тематика любові дорослих людей до дітей, включаючи їхні сексуальні зв'язки, для мене завжди було "табу". Не знаю, чому, але завжди закриваю книги, що мають такий посил. Звісно, це все дуже суб'єктивно, і не всі так гостро будуть реагувати на це.

    Поки я читала мої емоції змінювались від гніву до співчуття і навпаки. Але все ж таки несприйняття цієї теми зіграло свою роль. Я закрила книгу і більше не хочу до неї повертатись.

    Але мушу сказати, що я ні в якому разі не агітую не читати цю книгу. Це класика, це бестселер, і Володимир Набоков взявся дійсно за складну тему. Проте, звісно, це не той тип книги, який читаєш для задоволення чи для відпочинку. На неї треба налаштуватись. Без сумнівів, автор "Лоліти" майстерно написав цю історію, раз вона змогла викликати емоції, хоч і негативні. Так і має бути, він справився із своїм завданням.

    І наостанок хочу сказати, що окрім складної проблематики, у книзі також складний синтаксис, довгі речення. Іноді треба перечитувати деякі з них по декілька разів. А оскільки це написано у формі сповіді, то вона не дуже динамічна, тобто більше акценту не на розвиток подій, а на емоції людини.
 
Характеристики Лоліта
Автор
Володимир Набоков
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1955
Перекладач
Єлена Даскал
Кількість сторінок
432
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-12-4560-0
Вага
356 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Лоліта