Це єдина в Україні книжка, яка ґрунтовно пояснює, що таке сучасна концепція людських прав. У ній висвітлено найважливіші етапи еволюції людських прав за ключовими філософськими й документальними джерелами правничої традиції Заходу, як-от:

• праці Аристотеля, Платона, Цицерона, св. Томи Аквінського, Джона Лока, Самуеля Пуфендорфа, Жана-Жака Руссо, Шарля-Луї Монтеск’є, Томаса Пейна;
• акти права, зокрема Magna Carta 1215 року;
• документи Американської та Французької революцій XVIII століття;
• Усесвітня Декларація людських прав 1948 року, два Міжнародні пакти 1966 року, Європейська конвенція з людських прав 1950 року та те, як її тлумачить Європейський суд із людських прав у Страсбурзі, Хартія засадничих прав ЄС 2000 року.

Головно пояснено відмінності між концепцією XVIII століття «права людини», совєтського штибу догмою про «права та обов’язки людини і громадянина» та концепцією другої половини ХХ століття «людські права», що її впроваджено в міжнародне право Декларацією ООН від 10 грудня 1948 року.

Осібну увагу приділено історичним і філософським кореням ідей природного права, свободи та людської гідності в українській культурі — за творами Пилипа Орлика, Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Розкрито сутність людських прав як одного із засадничих принципів українського конституційного ладу й окреслено, як до цього питання підступає вітчизняна наукова доктрина і як його розв’язує Конституційний Суд України після конституційної реформи 2016 року.

Для тих, хто досліджує, викладає і вивчає теорію права, філософію права, конституційне право, міжнародне публічне право; хто за професією має захищати людські права або кому самому довелося б обороняти власні права.