Книга Людина у високому замку

5
14
Код товару: 746587
Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Опис книги

Один із найвідоміших творів Філіпа Діка, роман “Людина у високому замку” (1963) занурює читача у страхітливий альтернативний світ, дуже схожий на наш власний, проте з однією важливою моторошною відмінністю – це світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні, яка ділить нові конкуруючі наддержави, живе автор підпільного бестселера, знаний як “людина у високому замку”. Його книга пропонує нове бачення реальності – альтернативу світової історії, в якій держави Осі таки було переможено, даруючи надію для мільйонів зневірених. Але який із двох різновидів “реальності” справжній? І чи не є світ, описаний у цій книжці, просто одним із багатьох можливих? “Людина у високому замку” – це класичний Діківський роман, що ставить під сумнів наші найзасадничіші уявлення про світ, який ми називаємо своїм.

У 1963 році роман “Людина у високому замку” здобув престижну нагороду у галузі наукової фантастики – “Премію Г’юґо”. У 2015-му кінокомпанія Amazon Studios випустила за мотивами твору Діка однойменний 10-серійний телесеріал, сюжет якого, втім, значно відрізняється від паперового оригіналу.

Характеристики
Видавництво
Кількість сторінок
360
Відгуки
5
14
Антон
25 лютого 2026 р
краз-
Один із найвідоміших романів Філіпа Діка — і водночас один із найінтелектуальніших зразків альтернативної історії. Світ, у якому країни Осі перемогли у Другій світовій війні, поділений між Японією та нацистською Німеччиною. Але Дік не зводить текст до політичної фантастики: його цікавить не стільки «що було б, якби», скільки те, як людина живе в умовах викривленої реальності. Роман побудований мозаїчно — кілька персонажів, різні соціальні прошарки, різні внутрішні конфлікти. Особливого значення набуває книга в книзі — альтернативний роман, у якому війну виграли союзники. Це дзеркало всередині дзеркала, де істина постійно вислизає. Дік досліджує природу історії як конструкту: хто визначає, що є правдою? Чи може сама реальність бути лише однією з версій? Стиль стриманий, але напружений. Під поверхнею — тривога, моральна невизначеність, страх перед тоталітарною системою. Це роман не про переможців і переможених, а про крихкість істини й гідність окремої людини. Він і сьогодні звучить як попередження про небезпеку ідеологічних абсолютів.
Олександр
25 грудня 2025 р
Коли перемогли погані, але треба жити далі
Уявіть собі Америку 1960-х, тільки розділену між Японією та Німеччиною після їхньої перемоги в війні. На сході - нацистський райх з його расовою чистотою й планами на Африку, на заході - японська імперська адміністрація з її ввічливістю, ієрархією й любов'ю до американських старожитностей. Між ними - нейтральна буферна зона, де люди просто намагаються вижити. Дік не малює героїчних повстанців чи епічні битви. Він показує буденність окупації: як ювелір Френк Фрінк боїться, що його єврейське походження викриють, як Джуліана шукає сенс у випадкових зустрічах, як японський чиновник Тагомі намагається зберегти обличчя в світі, де все продається. А в центрі - заборонена книга "Сарана налягла важко", де описано світ, дуже схожий на наш, де Осі програли. Найцікавіше - як усі постійно радяться з "Оракулом" І-Цзін, і навіть автор нібито писав роман за його підказками. Це додає шару випадковості й долі, ніби сама реальність хитка. Книга тиха, меланхолійна, без гучних вибухів. Страх не в танках, а в тому, як легко люди звикають до будь-якого режиму. Фінал залишає більше питань, ніж відповідей, і саме це робить її такою сильною. Якщо "1984" Орвелла - про механізм тоталітаризму, то Дік - про те, як звичайні люди в ньому живуть і знаходять (чи не знаходять) сенс.
Вікторія Івасечко
27 серпня 2024 р
таке
Людина у високому замку - Філіп К. Дік. Не доросла я, напевно, до розуміння настільки філософських речей. Або можливо якби я сама не жила в якійсь антиутопії у військовий час, то і відношення було інше. Забагато філософії на рівному місці, забагато зайвих описів які ні до чого не приводять і замало дій. Мені не зрозуміло, що хотів автор довести в цій книзі. Показати, що людина залишається з своїми основними вадами і достоїнствами не зважаючи на навколишні обставини? Навіщо стільки дійових осіб які між собою ніде не переткнулись в принципі? Довести, що фаталізм наше все? Я розлютилась, коли автор довів до піку сюжет і просто кинув його. Типу максимально відкритий кінець, сиди далі вигадуй собі все сам. Ну, а переливання з пустого в порожнє то взагалі змушувало мене закочувати очі аж до білків на них. І ні це б все було виправдано якби був логічний кінець. Але його немає. То ж і сенсу переказувати короткий сюжет теж немає за причини його відсутності. Це якийсь псевдофілософський трактат про бренність нашого життя. Та й таке
Виникли запитання? 0-800-335-425
Зв'язатися