Я Одіссей, син Лаерта-Садівника та Антіклеї, найкращої з матерів. Онук Автолика Гермесіда, досі щедро обсипаного хвалою та хулою, – й Аркесія-островітянина, забутого чи не відразу після його смерті. Правнук блискавки та кадуцею. Володар Ітаки, купи солоного каменю на задвірках Іонічного моря. Чоловік заплаканої жінки, що спить зараз у тиші за спиною; батько немовляти, що ворушиться в колисці. Герой Одіссей. Хитрун Одіссей. Я! я... Он їх скільки, цих «я». І всі хочуть повернутись. Ще нікуди не поїхавши, вони вже хочуть повернутись. То чи може статися інакше?