Дуже сильний твір однієї з найулюбленіших авторок українською літератури. Саме Ольга Кобилянська першою в нашій літературі почала говорити про проблеми жіноцтва і патріархат який панує абсолютно в кожній родині в тодішній час. Головна героїня Олена читає «просвітницькі» книги про фемінізм який в той час дуже глибоко засуджувався. І ніхто навіть не думав про те що жінка може претендувати хоча б на право голосу в родині. (Епізод з небажанням Олени виходити заміж це показує дуже добре). Це надзвичайно погано і змушує задуматися як погано і важко було жінкам тоді. Помимо головної лінії твору є і другорядні, які не менш важливі у суспільстві і зараз. Наприклад вседозволеність у дітей. Батьки Олени в якої було ще 3 сестри більш за все любили сина, у якого було максимально багато матеріального, але не було найголовнішого - духовного. Трагічний кінець який спіткав хлопця це страшно. Що до кінця самого твору, то він прекрасний. Авторка водночас залишає його відкритим, але і розкладає всі крапки над і. Саме це мене і захопило в творі.