Любий друг

Француз Гіде Мопасан сприймав людство, як аморальне, таке, що втратило цілий спектр якостей, що власне перетворювали стадо в суспільство. І це відчувається з перших сторінок «Любого друга». На чолі соціуму стали дещо інші принципи. Правда, довіра, дружня підтримка відійшли десь на третій план. Якщо такі взагалі коли-небудь значилися в пріоритетах... Сучасника Мопассана буквально затягло болото брехні, скупості, продажності та лицемірства.
«Любий друг» - це наш головний герой Жорж Дюруа - яскраве уособлення французького суспільства того століття. Любим другом його називали практично всі оточуючі, але особисто у мене виникає два питання: Що він для цього зробив? Ким насправді є? Насправді, Дюруа і є тим самим втіленням заздрощів та немічності. Він - абсолютний нездара в усьому, без гроша за душею, жадає отримати одне - власну вигоду. Для Жоржа спектр власної вигоди полягає в задоволенні плотських потреб - в їжі, сексі, вживанні алкоголю. І щоб отримати бажане, він вдається до всіляких хитрощів - геть-чисто забуває про такі поняття як честь і совість.
В романі «Любий друг» кожен зустрічний - це або зрадник, або лицемір, або шарлатан. Є тут і злодії, і брехуни, і лицеміри…. Повний набір. Саме така картина суспільства, мабуть, й пригнічувала письменника, що спонукало його до на написання цього роману. І, власне кажучи, з часів Мопасана нічого не змінилось.
Відверто кажучи, коли читав роман, в мене з’являлась відраза, певне презирство до Дюруа, ставало гидко від цього персонажу.
Особисто у мене роман викликав гнітючі відчуття. Однак і захоплення від того, настільки реалістично Мопасан передав картину світу. Можна констатувати: французький письменник в деякій мірі є пророком. А, можливо, й просто хорошим спостерігачем. Читаєш його «Любого друга» і можеш лише констатувати, що історія має здатність повторюватись. Все ж хочеться вірити, що на зміну важким часам неодмінно має прийти світле майбутнє.