Любий друг
Паперова книга | Код товару 612675
Yakaboo 3.5/5
Автор
Гі де Мопассан
Видавництво
Знання
Серія книг
Скарби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
383
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
70х90/32 (100х165 мм)

Усе про книжку Любий друг

Роман “Любий друг” відомого французького пись­мен­ника Гі де Мопассана (1850—1893) — історія успіху молодого чоловіка без знатного походження, без належної освіти, але з талантом полонити серця жінок, незалежно від їх становища і віку, а ще з “гнучкою” мораллю і здатністю легко домовитися з власною совістю. Жінки стають для нього своєрідними сходинками до вищого товариства, де він посідає одне з почесних місць поміж інших “обраних”. Автор майстерно зображає внутрішній світ героя, що, піддаючись новій спокусі, щоразу втрачає все більше й більше людяності та щирості. Роман змушує читача задуматися над цінностями, якими керуються люди у своєму житті.
Характеристики
Автор
Гі де Мопассан
Видавництво
Знання
Серія книг
Скарби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
383
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
70х90/32 (100х165 мм)
Рецензії
  •  
    Кожен викручується, як може. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо ви хочете, так як і я, відпочити від пригод, мандрівок та крутих поворотів - візьміться за твір "Любий друг". Величезного задоволення від твору я не отримала, але все ж таки непогано провела час, та й подумати було над чим.
    Так от: Париж. Літній вечір. Вулиця Нотр-Дам-де-Ларет. Молодий хлопець - високий, стрункий, русявий красень, елегантний, пихатий, з останніми трьома франками в кишені - це і був головний герой твору, навколо якого і закрутиться весь сюжет, Джорж Дюруа. Кишені його пусті, а кров кипіла від ненависті та заздрощів до людей, у яких ті кишені не були порожніми. Батьки хотіли вивести сина "в люди" і віддали його до коледжу. Він закінчив науку і пішов до війська, гадаючи стати офіцером, полковником чи генералом (а хіба погано мріяти?). В Парижі він хотів бути великопанською людиною. З допомоги друга стає визначним репортером - хитрим, моторним, спритним, справжнім скарбом для газети "Французьке життя". Основною його душевною втіхою було кохання, на якому він, згодом, добряче таки розживеться. Читаючи рецензії та відгуки на цей твір у різних видавництв бачила, що багато хто засуджує поведінку головного героя, а мені хочеться зауважити: кожен викручується , як може. Та і ті жінки, з якими він крутив шури-мури, були далеко не безгрішними, наставляючи "роги" своїм чоловікам. І взагалі, не лише тільки він користувався жінками, вони також мали з нього втіху. Так, він усіх дурив, усіх використовував, скрізь уривав насолоду та гроші, до своєї цілі йшов по "головах". Звичайно, це не добре, але хіба за 100 чи 1000 років, щось у світі змінилося? І на сьогоднішній день поруч ходить безліч таких Джоржів, а може ще й гірших. Хіба можна звинувачувати лише його в тім, що все суспільство пронизане брехнею та зрадою? Він просто став частиною цього світу, і відчуває себе в ньому, як риба в воді. У людини була ціль, і він до неї дійшов, не важливо якими шляхами, головне, що нікого не лишив життя. А хіба краще було б, аби він бомжував та побирався? Тоді знову б його засуджували за ледарство та бездіяльність. Його завзятості, наполегливості та викрутасам можна лише позаздрити. А кохання..... його справжнє кохання ще прийде. Схвалюю в головному героєві те, що він не цурався своїх бідних батьків-селян, а допомагав їм. В загалі-то в цій історії всі одне одного варті, і шанувати та жаліти нікого не хочеться.
    Можливо моя думка багатьом не сподобається, але така вже вона є. Так що, вибачаюсь.
  •  
    Рецензия
    Я понимаю почему это произведение многим не нравится - тяжело проникнуться написанным и остаться в восторге от прочитанного, если главный герой вызывает в лучшем случае раздражение читателя.
    Главный герой с его желанием пробиться в жизни любой ценой просто отвратительный, но, на удивление, история мне понравилась. Жорж Дюбуа не верит в любовь, для него любовь женщины только способ достичь желаемого. Он хочет быть богатым, но при этом не стремится достичь чего-то своим трудом. Да, он беден, и простой парень из народа, но его наглости и самомнению позавидуют и именитые аристократы. И женщины ему потакают, помогают раздуть и так непомерно раздутое самомнение - он уверен, что все женщины должны быть у его ног, и они с радостью это делают. Почему? Они видят что он напрочь порочный человек, но... он красивый и умело пользуется и своей внешностью и тем даром красноречия, который наделила его природа.
    Это очень поучительная история, да и актуальная - подобных Жоржей Дюбуа полно и в наше время.

Купити - Любий друг
Любий друг
152 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Гі де Мопассан
Гі де Мопассан

Гі де Мопассан - знаменитий французький письменник, автор безлічі знаменитих романів, повістей та новел. Освіту Мопассан одержав у руанскому ліцеї. Через рік його призвали на військову службу. Після франко-пруської війни, яка супроводжувалася економічною кризою, матеріальне становище батьків Мопассана різко погіршився, і він був змушений вступити на чиновницьку службу в Морське міністерство, де...

Детальніше

Рецензії Любий друг

3.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Кожен викручується, як може. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо ви хочете, так як і я, відпочити від пригод, мандрівок та крутих поворотів - візьміться за твір "Любий друг". Величезного задоволення від твору я не отримала, але все ж таки непогано провела час, та й подумати було над чим.
    Так от: Париж. Літній вечір. Вулиця Нотр-Дам-де-Ларет. Молодий хлопець - високий, стрункий, русявий красень, елегантний, пихатий, з останніми трьома франками в кишені - це і був головний герой твору, навколо якого і закрутиться весь сюжет, Джорж Дюруа. Кишені його пусті, а кров кипіла від ненависті та заздрощів до людей, у яких ті кишені не були порожніми. Батьки хотіли вивести сина "в люди" і віддали його до коледжу. Він закінчив науку і пішов до війська, гадаючи стати офіцером, полковником чи генералом (а хіба погано мріяти?). В Парижі він хотів бути великопанською людиною. З допомоги друга стає визначним репортером - хитрим, моторним, спритним, справжнім скарбом для газети "Французьке життя". Основною його душевною втіхою було кохання, на якому він, згодом, добряче таки розживеться. Читаючи рецензії та відгуки на цей твір у різних видавництв бачила, що багато хто засуджує поведінку головного героя, а мені хочеться зауважити: кожен викручується , як може. Та і ті жінки, з якими він крутив шури-мури, були далеко не безгрішними, наставляючи "роги" своїм чоловікам. І взагалі, не лише тільки він користувався жінками, вони також мали з нього втіху. Так, він усіх дурив, усіх використовував, скрізь уривав насолоду та гроші, до своєї цілі йшов по "головах". Звичайно, це не добре, але хіба за 100 чи 1000 років, щось у світі змінилося? І на сьогоднішній день поруч ходить безліч таких Джоржів, а може ще й гірших. Хіба можна звинувачувати лише його в тім, що все суспільство пронизане брехнею та зрадою? Він просто став частиною цього світу, і відчуває себе в ньому, як риба в воді. У людини була ціль, і він до неї дійшов, не важливо якими шляхами, головне, що нікого не лишив життя. А хіба краще було б, аби він бомжував та побирався? Тоді знову б його засуджували за ледарство та бездіяльність. Його завзятості, наполегливості та викрутасам можна лише позаздрити. А кохання..... його справжнє кохання ще прийде. Схвалюю в головному героєві те, що він не цурався своїх бідних батьків-селян, а допомагав їм. В загалі-то в цій історії всі одне одного варті, і шанувати та жаліти нікого не хочеться.
    Можливо моя думка багатьом не сподобається, але така вже вона є. Так що, вибачаюсь.
  •  
    Рецензия
    Я понимаю почему это произведение многим не нравится - тяжело проникнуться написанным и остаться в восторге от прочитанного, если главный герой вызывает в лучшем случае раздражение читателя.
    Главный герой с его желанием пробиться в жизни любой ценой просто отвратительный, но, на удивление, история мне понравилась. Жорж Дюбуа не верит в любовь, для него любовь женщины только способ достичь желаемого. Он хочет быть богатым, но при этом не стремится достичь чего-то своим трудом. Да, он беден, и простой парень из народа, но его наглости и самомнению позавидуют и именитые аристократы. И женщины ему потакают, помогают раздуть и так непомерно раздутое самомнение - он уверен, что все женщины должны быть у его ног, и они с радостью это делают. Почему? Они видят что он напрочь порочный человек, но... он красивый и умело пользуется и своей внешностью и тем даром красноречия, который наделила его природа.
    Это очень поучительная история, да и актуальная - подобных Жоржей Дюбуа полно и в наше время.

  •  
    1000 і 1 емоція.
    Натрапила я випадково на ось таку книжечку "Любий друг", прочитавши рецензію, вирішила спробувати замовити, (хоча жанр, не зовсім мені властивий), але все ж захотілося нових відчуттів, думок, емоцій. І я їх отримала.
    По перше, що стосується оформлення книги, вона не стандартного розміру, цілком зручно її брати з собою кудись в подорож, дуже приємна на вигляд титулка, шрифт, папір все це мене задовольняє. А от від самого роману, мене просто "розриває".
    На протязі всього прочитання я відчула 1000 і 1 емоцію.Починаючи з першої сторінки, автор нам описує головного героя - пихатого, егоїстичного, чванькуватого молодого юнака, у якого не має ні копіїчки в кармані, але з дуже багатими планами на майбутнє. Жорж Дюруа з бідної сім'ї,батьки його хотіли вивести в люди, і віддали до коледжу, не доучившись, Жорж відправляється у військо, потім повертається до Парижу з ціллю - розбагатіти за чужий рахунок. Він хоче нічого не робити, але дуже добре жити. Є у нього великий талант- він дуже хитрий, і вміє з легкістю обкручувати жінок навколо пальця. Автор дуже детально і проникливо описує всі думки головного героя. Ох, як же ж йому діставалось від мене.....Це просто нестерпно, мене головний герой просто роздратовував, хоча, по правді сказати,дуже часто я просто сміялась з того, як легко він викручувався з різних курйозних ситуацій. Роман актуальний і у нашому житті. Тому що ось таких ось "Любих друзів", на жаль і в наш час, часто можна зустріти.
  •  
    Не моє!
    Не скажу, що мені сподобалося, але було цікаво. Сюжет про такого собі "красавца-мерзавца" Жоржа Дюруа, який дуже хотів грошей і статусу у вищих паризьких колах, і втіленням своєї мети він обрав жінок. Впливові і заможні, красиві та закохані дами клали до ніг свого коханця все, а він лише грав закоханого, милого і добропорядного хлопця. Жінки ставали для нього легкими сходами у вищий омріяний світ, одні розуміли на що йдуть, інші кохали.
    Як на мене, то це найнегативніший і найцинічніший персонаж, з яким я знайомилася. До нього відчувається лише зневага і холодна лють. А всі його угоди з совістю виглядають ницим і безпринциповим фарсом.

    «Знаєш, що я тобі скажу, друже мій? Адже ти справді маєш успіх у жінок. Треба цим користуватися. З цим можна далеко піти. Жінки найчастіше і виводять нас у люди.»
 
Характеристики Любий друг
Автор
Гі де Мопассан
Видавництво
Знання
Серія книг
Скарби
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
383
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
70х90/32 (100х165 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-07-0335-4
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Література XIX - поч. XX ст. (до 1918 р)
 

Про автора Любий друг