Усі з таким захватом чекали на екранізацію цієї книжки, що захотілось прочитати її. Читала її довго, понад півтори місяці, але задоволена дуже. Так, книжка місцями дещо затягнута, але все ж. Тут описані історії дорослішання 4 доньок не надто багатої, але більш-менш знатної сім'ї: Меґ, Джо, Бет, Емі, а також їхнього сусіди Тедді. Меґ - справжня старша розсудлива сестра, Джо - бунтарка, Бет - хвороблива, Емі - кокетка, Тедді - самотній хлопчина, який втратив батьків і який живе у дідуся. У міру розвитку оповіді розвиваються і характери героїв. Оповідь ведеться від імені Джо, прототипом якої вважає себе авторка. Джоанна, як і Луїза Мей Елкотт, теж пише художні твори і надсилає їх у газети для публікації. Також вона дещо поводиться не так, як би мала юна леді, чому її дехто й не сприймає. Завершення книжки було для мене неочікуваним, особливо стосовно Джо та Емі. Це така собі тепла родинна сага, бо є ще продовження: "Маленькі чоловіки" та "Сини Джо". Чомусь мені ця книга постійно нагадувала книжку Остін "Джейн Ейр".