Читаючи «Літо, що пахло любистком», я відчула себе так, ніби зустрілася з подругою після довгої розлуки. Вона сіла поруч, і з усмішкою почала розповідати про свої літні пригоди, хвилювання й перші закоханості. А я слухала її і з кожним словом згадувала своє власне літо юності - безтурботне, яскраве, сповнене емоцій, які вже не повториш. Евеліна Вишневська зуміла так щиро й правдиво передати атмосферу 16-17 років, що книга читається як тепла, душевна розмова. Вона нагадує, як це - жити тими літніми днями в селі у бабусі й так хотіти, щоб «саме те літо» тривало безкінечно. Дякую за чудову книгу та можливість хоча б подумки повернутися у свої 16 років!

Якщо ви знаєте, що таке літо в селі, ця книжка поверне вас у той безтурботний час. Ніби знову проживаєш свій підлітковий вік: вечорами збираєшся в центр села на тусу, де починається твоє справжнє життя – друзі, перше кохання, сміх. А вдень – неспішне сільське будення: город, аромат свіжих млинців, тепло бабусиних рук. Атмосферно, ностальгійно й по-літньому щиро.