"Листоноша завжди дзвонить двічі" Джеймса Кейна - це дуже незвичайна книга, враження про яку я не можу до цих пір точно сформувати. Написана простою мовою, більшість якої - діалоги. У центрі сюжету двоє коханців - Кора та Френк. Він - бурлака, який веде доволі розгульний образ життя, не має даху над головою та живе без правил. Вона одружилася без кохання на старому грекові, який володіє своїм шинквасом. Одного разу вони зустрічаються, адже грек бере Френка на роботу, і між ними спалахує любов. Ні, навіть не любов, а гостра, нездорова пристрасть. Тоді вони вдвох, невдоволені своїм життям і тим, як грек обтяжує їх стосунки та життя, Кора і Френк вирішують вбити його. Після виконаного стає зрозуміло, що їх кохання не таке просте, як може здаватися. Їх стосунки пекучі та вбивчі, то чим це все закінчиться? Вірогідно, що справжньою трагедією... Це доволі прямолінійна та груба книжка, у якій все чітко й коротко, що видно з її обсягу. Мені такий швидкий "екскурс" не надто сподобався, адже я не надто встигла прикипіти до персонажів і відчути всю їх трагедію.

Френк Чемберс - волоцюга та бурлака. Він постійно переїжджає з місця на місце, працює, де прийдеться, живе, де подобається, а якщо щось іде не так чи набридає, то просто знову вирушає в дорогу... Так одного дня він надибав на таверну ,,Два дуби,, , де господарювали підстаркуватий та довірливий грек Нік Пападакіс з молодою дружиною Корою. Нік запропонував роботу, а Френк погодився. І не останню роль в цьому зіграла Кора, яка настільки сподобалась молодику, що той не міг ні спати, ні їсти, аж поки не отримав бажаного. Та що робити, якщо на заваді кохання стоїть нелюбий чоловік? Звичайно, позбутися його. Перша спроба виявилася невдалою, за другим разом все обійшлося краще, хоча і не без поліції та слідства. І все ніби нічого - живи та радій. Але от після таких подій, що скували Френка та Кору одним ланцюгом, в стосунки закралася недовіра, нещирість, ненависть і навіть бажання знову вбити, аби звільнитися від тягаря. Та від співучасника злочину уже не втечеш, він буде з тобою до скону. А згодом не забариться і відплата, бо вона завжди настигає.

Книга которая оставила у меня очень противоречивые впечатления. Наверное в свое время - это был серьезный такой разрыв шаблонов, но сегодня, увы, ничего особенного. Чтиво для неискушенных читателей, или даже читательниц. История любви, читая которую на ум приходят знаменитые персонажи американского криминального фольклора - Бонни и Клайд. Он бедный, но пылкий, жгучий красавец. Он отчаянно ищет работу, отчаялся так, что готов работать чуть ли ни за еду. Она молода и полна жажды жизни, но она замужем за мужчиной постарше, не очень приятным мужчиной, да к тому же еще эмигрантом. Он видит ее, она видит его... Между ними разгорается пылкий роман. Конечно, муж становится ей противен и они хотели бы убежать, вот только у обоих нет денег... До чего же они додумываются? Грохнуть нерадивого мужика и смыться за горизонт. Автор очень интересуется, оправдают, или осудят влюбленных читатели? Как им понравятся эдакие криминальные Ромео и Джульетта? Как по мне, то это не столько литературный роман, сколько банальная криминальная хроника.